Справа: № 810/5126/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
03 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівське хлібоприймальне підприємство» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У листопаді 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000382200 від 28.01.2014 року, стягнення пені, яка була нарахована та сплачена в розмірі 22 274,92 грн., після сплати коштів згідно неправомірно винесеного податкового повідомлення-рішення №0000382200 від 28.01.2014 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000382200 від 28.01.2014, видане Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції, зв'язок між купівлею-продажем товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (при цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку), дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум доходів та витрат. Суд зазначив, що податковим органом не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем валових витрат по господарських операціях з ТОВ ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП Марченко О.І. та СГОК "Лебедин", не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування валових витрат, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Миронівське хлібоприймальне підприємство" є юридичною особою, що зареєстрована Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 22.05.1998. ТОВ ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі" та СГОК "Лебедин" зареєстровані юридичними особою, а ФОП Марченко О.І. - фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відповідними свідоцтвами.
На підставі направлення від 22.12.2013 №220, 221, 222, 223 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на VІ квартал 2013 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Миронівське хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства з 01.10.2010 по 31.12.2012.
За результатами перевірки складено акт від 15.01.2014 №28/22-011/24219855, згідно якого податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.134.1.1, 138.2, 138.3, 138.4, 138.5, 139.1.9 ПК України, що призвело до завищення витрат з податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 на загальну суму 2334924,34 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 293806,44 грн., за ІV квартал 2011 року на загальну суму 2334924,34 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 293806,44 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 2041117,91 грн, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 537032,60 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 67575,48 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 469547,12 грн.
Позивачем подано заперечення на акт перевірки, які залишено без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.
На підставі Акту перевірки від 15.01.2014 року №28/22-011/24219855 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 року №0000382200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 537034 грн., у тому числі за основним платежем - 537033 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.
Вважаючи, вказане податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася до адміністративного суду з даним позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:а)порядковий номер податкової накладної;б)дата виписування податкової накладної;в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и)вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.
Так, між позивачем (покупець) та ПП "Рус Бас" (продавець) укладено договори №224 від 07.11.2011, №244 від 11.11.2011 на придбання товару (соя). Факт виконання цього договору по придбанню товару підтверджується податковими та видатковими накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна без товарно-транспортних накладних. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями.
11 липня 2011 року, 21 липня 2011 року та 3 листопада 2011 року позивач (покупець) уклав з ФГ "Русичі" договори №63, №90, №214 на придбання товару (ріпак, соя). Факт виконання цього договору по придбанню товару підтверджується податковими та видатковими накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна без товарно-транспортних накладних. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями.
Між позивачем (покупець) та ФОП Марченко О.І. (продавець) укладено договори №188 від 14.10.2011, №233 від 08.11.2011, №248 від 11.11.2011 та №267 від 23.11.2011 на придбання товару (ріпак, соя). Факт виконання цього договору по придбанню товару підтверджується податковими та видатковими накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна без товарно-транспортних накладних. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями.
Позивач (покупець) з СГОК "Лебедин" (продавець) уклав договір №179 від 12.10.2011 на придбання товару (соя). Факт виконання цього договору по придбанню товару підтверджується податковими та видатковими накладними, накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна без товарно-транспортних накладних. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями.
Поставка придбаної від ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП Марченко О.І. та СГОК "Лебедин" продукції для розвантаження у відповідне зерносховище позивача підтверджується документами - складськими квитанціями, аналізними картками.
Як встановлено судом, позивач має необхідні фонди для зберігання зерна та необхідні засоби для визначення його якості. Так, відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки вимогам державного стандарту підтверджується сертифікатами відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки. Відповідність критеріям атестації на проведення вимірювань показників об'єктів згідно з галуззю атестації підтверджується свідоцтвом про атестацію.
У подальшому позивачем реалізовано придбаний товар іншим контрагентами, зокрема: ТОВ "Грейн Лайн", ДП "Сантрейд", що підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними.
Наведені вище первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.
Водночас, висновок податкового органу про фіктивність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.
Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту придбання товару за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.
З матеріалів справи вбачається, що факт придбання товару у ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП Марченко О.І. та СГОК "Лебедин", використання позивачем отриманого товару в господарській діяльності та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
Як убачається з матеріалів справи, на момент вчинення та виконання господарського договору ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП Марченко О.І. та СГОК "Лебедин" є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем, зареєстровано платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи та фізичної особи-підприємця ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП Марченко О.І. та СГОК "Лебедин", на час вчинення цих правочинів.
Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Оскільки ст. 228 ЦК України визначено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або при винесенні постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових та інших рішень відповідачем не надано.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Крім того, колегія суддів погоджується із оцінкою судом першої інстанції доводів відповідача щодо того, що ознакою нереальності господарських операцій є відсутність товарно-транспортних накладних як доказів транспортування товару. Зокрема, як вірно зауважено судом першої інстанції, відсутність товарно-транспортних накладних по окремих операціях є доказом відсутності транспортування товару, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування валових витрат і податкового кредиту від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних, а так само наявності в них певних недоліків. Крім того, згідно з наявними у справі та дослідженими судом доказами позивач мав необхідні трудові ресурси для транспортування товару та проведення навантажувально-розвантажувальних робіт.
Відтак наведені обставини, які покладені в основу апеляційної скарги, не можуть бути самостійною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
В матеріалах справи містяться всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ ПП "Рус Бас", ФГ "Русичі", ФОП Марченко О.І. та СГОК "Лебедин", отже суд першої інстанції правильно встановив, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 ст.134, п п.138.2, 138.3, 138.4, 138.5 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.
Суддя: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 03.02.2015 року.
.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Шелест С.Б.
Глущенко Я.Б.