03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 759/28942/14 Головуючий у 1-ій інстанції - Пономаренко Н.В.
Апеляційне провадження 22-ц/796/1742/2015 Доповідач - Музичко С.Г.
28 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі
головуючого судді Музичко С.Г.
суддів Панченка М.М., Прокопчук Н.О.,
при секретарі Шалапуда Н.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк про стягнення коштів,
встановила:
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2014 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк про стягнення коштів задоволено частково.
Стягнуто із ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_2 суму банківського вкладу в розмірі 27513,12 доларів США.
Стягнуто із ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір в розмірі 3654,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник відповідача - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПАТ «ВіЕйБі Банк» пені в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення, що становить 21 060,03 грн., щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 00 грн., щодо стягнення упущеної вигоди в сумі 224836,50 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 просив задовольнити апеляційну скаргу, з наведених в ній доводів. Відповідач судове засідання апеляційного суду не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що між сторонами укладено строкові договори вкладу, строк дії договорів закінчився, однак банком не виконано умови договорів та не повернуто позивачу кошти, які останній передав до банку за умовами строкового договору банківського вкладу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
В силу вимог ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Згідно з ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Частиною 1 статті 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Судом першої інстанції установлено, 23.09.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу «Строковий» №257117/2011, відповідно до умов якого банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі - 25 000,00 доларів США, з процентною ставкою - 7% річних, строком на 3 місяці.
Відповідно до п.1.7. договору банківського вкладу №257117/2011 дата вимоги вкладником вкладу - 23.12.2011 року.
16.07.2014 після закінчення строку дії вкладу, позивач звернувся до відповідача ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» з вимогою повернути вклад .
07.08.2014 року та 11.08.2014 позивач подав заяву на ім'я голови правління ПАТ «ВіЕйБі» з проханням не пролонгувати договір банківського вкладу та перерахувати кошти на рахунок НОМЕР_1 для виплати. (а.с.12-14).
ПАТ «ВіЕйБі» не повернув кошти позивачу та не перерахував їх на вказаний рахунок згідно заяви позивача до банку від 07.08.2014 року.
Відповідно до копії виписки за поточним рахунком, вбачається, що станом на 13.11.2014 року доступний залишок на картковому рахунку НОМЕР_1, відкритому 23.09.2011 року, складає 27513,12 дол. США. (а.с.34).
Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти , оскільки видача коштів за розпорядженням клієнта є обов'язком банку, встановленим ЦК України та умовами договору.
Вимоги апелянта в частині стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки за період з 23.06.2014року по 16.07.2014 року є безпідставними, з огляду на те, що нарахування пені за договором вкладу після закінчення строку його дії сторонами не погоджено, договором не передбачено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» упущеної вигоди в сумі 224 836,50 грн., доводи апеляційної скарги про невідповідність вказаних висновків вимогам закону вважає безпідставними, з огляду на таке.
Зі змісту ст.22 ЦК України, вбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Порушення відповідачем права позивача щодо своєчасного отримання грошового вкладу не доводять причинний зв'язок між діями банку і витратами на придбання квартири, відновлення бізнесу, неможливістю виконати умови трудового контракту.
Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції правильно керувався тим, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а в такому разі моральна шкода стягується лише у випадку, якщо її стягнення передбачено умовами договору.
Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Проте, стороні, на користь якої ухвалено рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, в тому числі і витрати на правову допомогу.
Позивач не навів суду документально підтверджені судові витрати, зокрема акт виконаних робіт між позивачем та його представником за договором про надання адвокатом правової допомоги від 20.07.2014 року, тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу відповідає обставинам справи та не може бути скасоване із формальних підстав.
Ухвалене судом рішення є таким що постановлене з дотриманням судом норм матеріального права, суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення у відповідності з вимогами матеріального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 312- 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги
Головуючий Музичко С.Г.
Судді Панченко М.М.,
Прокопчук Н.О.,