30 січня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4726/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі-позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 5393,63 грн.
Позов мотивований тим, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідач припинив підприємницьку діяльність 30.07.2014 р. Припинення підприємницької діяльності відповідача було здійснено за принципом мовчазної згоди. З обліку платника податків відповідача не знято. Станом на 25.11.2014 р. за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла 07.10.2012 р. за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань та яка на день припинення підприємницької діяльності останнім не погашена. Оскільки застосовані податковим органом заходи для погашення податкового боргу не призвели до погашення виниклого податкового боргу, податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується листом-повідомлення від 05.01.2015 р. з підписами сторін. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, причини неявки відповідача невідомі.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України уразі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази та проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, був зареєстрований як фізична особа-підприємець 25.06.2007 р.
Згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АД №682120 (станом на 31.03.2014 р.) місце проживання ФОП ОСОБА_1: АДРЕСА_1.
30 липня 2014 р. ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, про що внесено запис в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2012 р. податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №1130/17-1/НОМЕР_1. У вказаному акті зафіксоване порушення пп.49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 ПК України, що полягає у неподанні податкових декларацій з ПДВ за вересень-грудень 2011 р. та січень-травень 2012 р., у зв'язку з чим позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №7114481701 від 18.09.2012 р. на суму 1530 грн.
Крім того, 19.10.2012 р. податковим органом проведено камеральну перевірку перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами вказаної перевірки складено акт №1469/17-1/НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення пп.49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 ПК України, що полягає у неподанні податкових декларацій з ПДВ за червень-серпень 2012 р. На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012 р. №7118941701 на суму 3060 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що 06.11.2012 р. податковим органом проведено камеральну перевірку перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, в ході якої виявлено порушення пп.49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 ПК України, що зафіксовано в акті №1761/17-1/НОМЕР_1 та на підставі якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 р. №7121821701 на суму 1020 грн.
Вищезазначені акти перевірок та податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача, згідно даних ЄДР, тобто: АДРЕСА_1.
Судом також встановлено, що згідно довідки за відомостями УДМС в Херсонській області адресно-довідкового підрозділу ГУДМС ОСОБА_1 з 25.02.2012 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.
З цього приводу суд звертає увагу на наступне.
Платник зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцезнаходженням і за якою податковий орган правомірно надсилає усі адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв'язку з настанням негативних для нього наслідків.
Таким чином, враховуючи, що акти перевірок та податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та отримані дружиною відповідача, суд розцінює їх як отримані відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
В силу вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідачем не надано до суду жодного доказу оскарження вищевказаних актів індивідуальної дії, а відтак оспорювані грошові зобов'язання набули статусу узгоджених. Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 14.1.175. ст.14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Статтею 48 ПК України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до ст.. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно із пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
У силу вимог пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Підпунктом 14.1.157 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу була направлена податкова вимога від 08.10.2012 р. №3503 на суму 1313,63 грн., яка отримана дружиною відповідача 22.10.2012 р.
У силу вимог пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Ні Податковий Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.
Із часу направлення податкової вимоги до часу звернення із позовом до суду відповідач був постійним боржником, що підтверджується копією зворотного боку облікової картки платника. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.
Таким чином, станом на 25.11.2014 р. за ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість на загальну суму 5393,63 грн. (з урахуванням наявної переплати в сумі 216,37 грн.).
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).
Відповідно до ст.. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Оскільки зазначені заходи не призвели до погашення податкової заборгованості ДПІ у м. Херсоні відповідно до ст. 89 Податкового Кодексу України прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №243 від 18.10.2012 р.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положенням ст. 20.1.18 Податкового кодексу України передбачено право органу податкової служби звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Таким чином, виходячи з аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.. ст.ст.128,158-163, 167 КАС України,
постановив:
Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг, що виник за результатами здійснення ним підприємницької діяльності, в сумі 5393 (п'ять тисяч триста дев'яносто три) грн.. 63 коп. по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) до державного бюджету, код платежу 14010100. Отримувач: УДКСУ у Херсонській області, код 37959779, банк ГУДКС МФО 852010.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Пекний А.С.
кат. 8.2.3