04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" січня 2015 р. Справа №910/19287/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Руденко М.А.
Жук Г.А.
розглянувши апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 11.12.2014
у справі №910/19287/13 (суддя - Стасюк С.В)
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування",
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
про стягнення 29 245 633,79 грн,
Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 29 245 633,79 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.12.2013 у справі № 910/19287/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" задоволені повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 23 728 441 грн 50 коп. пені, 93 777 грн 18 коп. штрафу, 5 423 415 грн 11 коп. три проценти річних, 68 820 грн 00 коп. судового збору.
На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2013, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі № 910/19287/13 позивачу видано відповідний наказ.
29.09.2014 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби України.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.12.2014 у справі № 910/19287/13 скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби України задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича щодо винесення Постанови від 09.09.2014 ВП № 43523339. Визнано недійсною Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича від 09.09.2014 ВП № 43523339 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 931 445,37 грн виконавчого збору.
Не погоджуючись із ухвалою суду, Державна виконавча служба України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.12.2014 у справі № 910/19287/13.
Під час вивчення матеріалів справи та апеляційної скарги скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору.
Проте до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, однак Державна виконавча служба України в апеляційній скарзі просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.013 №7, клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Стаття 129 Конституції України однією із засад судочинства визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Таким чином, самі лише посилання скаржника на обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що клопотання Державної виконавчої служби України про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.
За таких обставин, апеляційна скарга Державної виконавчої служби України на ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.12.2014 у справі № 910/19287/13 судом не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документу про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу у загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити Державній виконавчій службі України в задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору за подання до Київського апеляційного господарського суду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.12.2014 по справі № 910/19287/13.
2. Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.12.2014 по справі № 910/19287/13 (з доданими до неї документами) повернути.
3. Справу № 910/19287/13 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.А. Руденко
Г.А. Жук