09 жовтня 2014 рокусправа № 804/3244/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.
за участю секретаря - Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 р.
у справі № 804/3244/14
за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний Центр "Реагент"
про тимчасову заборону діяльності, -
Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент", в якому позивач просить тимчасово заборонити (зупинити) діяльність щодо експлуатації стаціонарних джерел викидів в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (код ЄДРПОУ 19313492), юридична адреса: вул. Трудових Резервів, 6, м. Дніпропетровськ, 49041, фактична адреса: вул. Трудових Резервів, 6, м. Дніпропетровськ, 49041; вул. Стартова, 11а, м. Дніпропетровськ, 49041.
В обґрунтування позову зазначено, що у зв'язку з порушенням природоохоронного законодавства, діяльність щодо експлуатації джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря забороняється законом і підлягає безумовній тимчасовій забороні (зупиненню).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 р. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду об.рунтовано тим, що саме до компетенції позивача, Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, віднесено прийняття рішень про обмеження чи зупинення (тимчасової) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
При цьому, норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не наділяють позивача повноваженнями на необхідність звернення до суду з позовами про застосування заходів реагування у вигляді тимчасової заборони (зупинення) діяльності підприємств і об'єктів, які експлуатуються з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) застосовуються у випадках, передбачених законом, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.
Не погодившись постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 р., Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема норм ч.5 ст. 4, ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст.18, п. 5 ч. 1 ст. 1832 КАС України, згідно яких повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування, просить постанову суду першої інстанції скасувати, позов - задовольнити.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач вказує, що доводи позивача, на яких базуються позовні вимоги, не відповідають дійсності, оскільки відповідач має єдине стаціонарне джерело викидів в атмосферне повітря - топкову по вул. Стартова, 11а, м. Дніпропетровськ. На час перевірки відповідача позивачем, на підприємстві діє дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 15.07.09 № 1210136900 -793 терміном дії до 15.07.2014 р. (Додаток № 1 у справі), про що вказує позивач у Акті перевірки (стор. 3 дод. 5 до Адмінпозову). Будь-яких інших стаціонарних джерел викидів в атмосферне повітря відповідач не має.
Як зазначає відповідач, позивач вважає, що стаціонарним джерелом викидів в атмосферне повітря, яке потребує наявності дозволу на викиди, є складські приміщення позивача, оскільки там тимчасово зберігаються хімічні речовини і тара.
Однак, на думку позивача, будь-які забруднюючі викиди внаслідок зберігання хімічних речовин та тари на складах відсутні.
Зазначене підтверджує висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 19.02.2014 р. № 05.03.02 - 07/11701, в якому вказано, що об'єкт експертизи (ПМТЗ ІЦ «Реагент» за адресою вул. Стартова, 11а, м. Дніпропетровськ) відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/показникам і відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України та підтверджено листом Дніпропетровської обласної ради, управління охорони навколишнього природного середовища від 12.03.2014 р. № 14-432.
Як вказує позивач, жодних відборів проб та інструментально-лабораторних вимірювань показників складу і властивостей викидів стаціонарних або будь-яких джерел забруднення атмосферного повітря позивач у відповідача не проводив.
Таким чином, висновок позивача про те, що діяльність відповідача із експлуатації складських приміщень пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря є необґрунтованим та не підтверджений жодним доказом.
У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 р.
у справі № 804/3244/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної екологічної інсекції у Дніпропетровській області без задоволення.
Заслухавши представників відповідача і позивача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області в період з 27.01.2014 року по 13.02.2014 року відповідно до плану заходів з виконання покладених на Державну екологічну інспекцію у Дніпропетровській області завдань на І квартал 2014 року, на підставі наказу № 1982-П від 27.12.2013 року, направлення № 4-12491-11- 3 від 27.12.2013 року було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент". За результатами перевірки було складено акт.
Як свідчать матеріали справи, позивачем встановлено, що діяльність підприємства, пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря при експлуатації складських приміщень для зберігання хімічних речовин і тари, здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не проводилась. Таким чином, підприємством порушуються вимоги ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Посилаючись на норми ст. 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», згідно яких господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства, а також на норми ст. ст. 4, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Згідно акту перевірки, проведеної з 27.04.2014 року по 13.02.2014 року, у п. 3 Розділу «Детальний опис виявленого порушення» зазначено наступне: «Діяльність підприємства, пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря при експлуатації складських приміщень для зберігання хімічних речовин і тари, здійснюється без дозволу на викиди. Інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не проводилась, статистична звітність по формі 2-ТП (повітря) не складається, журнали первинного обліку в частинці охорони атмосферного повітря не ведуться, розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку здійснюється не в повному обсязі без урахування викидів діоксину вуглецю.
Як вказано в акті перевірки, зазначеним порушено ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Оцінивши вказані обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;
- забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;
- викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.
- джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Які саме речовини хімічного походження, що зберігаються на складах відповідача, спричиняють викиди та якої саме забруднюючої речовини, у акті не зазначено, як не зазначено нормативних актів, на підставі яких позивач дійшов висновку про наявність таких хімічних властивостей речовини як можливість викиду.
Відповідно п. п. 9 п. 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011, та п.п 6.8 п. 6 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря.
Однак про забор проб та лабораторні дослідження у акті перевірки не йдеться.
Оскільки належним доказом правопорушення за даних обставин є саме акт перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів факт правопорушення, зазначений ним як підстава для звернення з позовом.
Виходячи з викладеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги норми Закону України від 20.06.2013 року № 353-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності», якими внесено зміни до ст. ст. 4, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Отже, враховуючи, що рішення суду першої інстанції є вірним по суті, апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області слід залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року у справі № 804/3244/14 - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року у справі № 804/3244/14 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та відповідно до ч. 10 ст. 1832КАС України оскарження не підлягає.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко