Кіровоградської області
15 січня 2015 рокуСправа № 912/4514/14
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4514/14
за позовом: публічного акціонерного товариства "Автобусний парк" 13527, м. Кіровоград
до відповідача: приватного підприємства "Галант-Україна", м. Кіровоград
про стягнення 8 485,59 грн.
Представники сторін:
від позивача - Мельниченко Д.В., довіреність № 12 від 07.11.14;
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні 15.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Автобусний парк" 13527 звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Галант-Україна" заборгованості у розмірі 8 731,82 грн., в тому числі: 7 220,00 грн. основного боргу, 848,20 грн. пені, 107,41 грн. 3% річних та 556,21 грн. інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування підстав позову позивач послався на порушення приватним підприємством "Галант-Україна" своїх зобов'язань за договором на спеціальні перевезення № 18/08 від 19.08.2013 щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг перевезення.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.12.2014 порушено провадження у справі № 912/4514/14 за даним позовом.
19.12.2014 на адресу господарського суду надійшла заява публічного акціонерного товариства "Автобусний парк" 13527 № 499 від 15.12.2014 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач зменшив розмір нарахованої пені до розміру облікової ставки НБУ у сумі 424,10 грн. (а.с.59).
Заявою від 29.12.2014 № 525 позивач уточнив позовні вимоги в частині нарахування пені та просить стягнути її в розмірі 601,97 грн. (а.с.76). Позовні вимоги в частині стягнення 7 220,00 грн. основного боргу, 107,41 грн. 3% річних та 556,21 грн. інфляційних залишено без змін.
В судовому засіданні 15.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.12.2014.
За правилами ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, який має право до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, що передбачено ст. 22 названого кодексу.
На підставі викладеного, господарський суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 525 від 29.12.20145 за ціною позову в розмірі 8 485,59 грн.
Відповідач відзиву на позов не подав, будь-яких обставин на спростування повідомлених позивачем обставин не навів, явку уповноваженого представника для участі в судових засіданнях не забезпечив, хоча повідомлений про розгляд справи в господарському суді та отримав ухвалу господарського суду про порушення провадження у даній справі (а.с. 48).
Повернення органом поштового зв'язку ухвали господарського суду від 25.12.2014 про відкладення розгляду справи з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" не є свідченням неналежного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, оскільки вказана ухвала надсилалась на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та за якою приватне підприємство "Галант-Україна" зареєстровано в ЄДРПОУ.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо іншої адреси місцезнаходження відповідача, а отже господарським судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.
За вимогами частини третьої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В силу положень ст. 75 названого кодексу якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, з огляду на відсутність обґрунтованих клопотань про необхідність відкладення розгляду справи, враховуючи граничні строки вирішення спору, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
19.08.2013 між публічним акціонерним товариством "Автобусний парк" 13527 (Перевізник) та приватним підприємством "Галант-Україна" (Замовник) укладено договір №19/08 на спеціальні регулярні перевезення, за умовами якого між перевізником та замовником надаються послуги з перевезень працівників протягом 2013 з 19.08.2013 по 18.09.2013 автобусами в об'ємах, обумовленими в замовленні (п. 1 Договору) (а.с. 8-9).
Згідно п. 2 Договору Перевізник та Замовник за 10 днів до початку місяця визначають щоденні обсяги перевезень працівників.
За п.п. 1, 2 розділу ІІ Договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги; акт про надані послуги підписується сторонами до 4-го числа місяця наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавались послуги.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Договору Замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання такого акту.
Вартість послуг встановлюється відповідно до Замовлення на спеціальні регулярні перевезення (Додаток № 1).
Термін дії даного Договору встановлено з 19.08.2013 до 18.09.2013. У разі відсутності за тиждень до кінця дії Договору заяви будь-якої Сторони про перегляд умов цього Договору, термін дії автоматично продовжується на наступний термін і так щомісяця (п. 1 розділу V Договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Додатком № 1 від 19.03.2013 до договору сторони погодили, що перевізник для здійснення перевезень Перевізник використовує автомобіль марки ПАЗ (модель 32054 СПГ) та встановили маршрут перевезення працівників, а саме:
- Пл. Б. Хмельницького м. Кіровоград- с. Підлісне Олександрівського району (150 км);
- с. Підлісне Олександрівського району - Пл. Б. Хмельницького м. Кіровоград (150 км).
Вартість послуг становить 620,00 грн.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Стаття 908 Цивільного кодексу України визначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з п. 1 ст. 910 Цивільного кодексу України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення. Так, позивач зобов'язувався здійснити перевезення пасажирів автомобільним транспортом, а відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення.
Відповідач факту надання позивачем послуг з перевезення пасажирів не заперечив. При цьому, здійснення перевезення підтверджується підписаними та скріпленими без зауваження сторонами актами надання послуг.
Згідно з п. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення встановлена ст. 920 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по перевезенню пасажирів на загальну суму 61 380,00 грн., про що були складені та підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):
№А-00000843 від 28.08.2013 на суму 5 5580,00 грн.;
№А-00000926 від 16.09.2013 на суму 11 780,00 грн.;
№А-00000993 від 30.09.2013 на суму 9 300,00 грн.;
№А-00001148 від 31.10.2013 на суму 15 500,00 грн.;
№А-00001239 від 30.11.2013 на суму 17 980,00 грн.;
№А-00001266 від 03.12.2013 на суму 1 240,00 грн. (а.с.18-23).
Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості наданих послуг виконав не належним чином, сплатив лише 54 160,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 472 від 28.08.2013 на суму 5 580,00 грн., № 514 від 136.09.2013 на суму 11 780,00 грн., № 611 від 18.10.2013 на суму 9 300,00 грн., № 795 від 18.11.2013 на суму 15 500,00 грн., № 1060 від 01.04.2014 на суму 2 000,00 грн., № 1084 від 17.04.2014 на суму 5 000,00 грн., № 1150 від 30.05.2014 на суму 5 000,00 грн. (а.с. 69-75) та актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 41).
Таким чином заборгованість відповідача складає 7 220,00 грн.
13.10.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією № 324 з вимогою про сплату боргу в сумі 7 220,00 грн. Вказана вимога отримана представником відповідача 16.10.2014, що підтверджується повідомленням про вручення кореспонденції (а.с. 12-13, 16).
20.11.2014 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою № 434 про сплату боргу в сумі 7 220,00 грн. Дану вимогу отримано відповідачем 21.11.2014 (а.с. 14-15, 17).
Однак, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строк виконання зобов'язання з оплати наданих послуг сторонами визначений, в п. 3 розділу ІІ укладеного Договору, зокрема протягом 5 календарних днів з моменту підписання Акта про надання послуг.
Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 7 220,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором та додатками до нього, актами виконаних робіт, вимогою, доказами часткової оплати. Доказів оплати заборгованості в повному обсязі відповідачем не надано.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 7 220,00 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
В зв'язку з непогашенням відповідачем заборгованості за договором перевезення в добровільному порядку позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 107,41 грн. та інфляційні втрати в розмірі 556,21 грн.
В силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наведеної норми правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.
Розрахунок позивача інфляційних нарахувань за період червень-жовтень 2014, що становить 556,21 грн. (а.с. 24), та 3% річних за період прострочення з 31.05.2014 по 27.11.2014, що становить 107,41 грн. (а.с. 26) відповідає вимогам законодавства і матеріалам справи, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас порушення зобов'язання є підставою для застосування санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором (ст. 216 Господарського кодексу України). За вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами пункту 1 розділу ІІІ Договору встановлено, що у разі затримки Замовником платежів за умови його належного бюджетного фінансування він на вимогу Перевізника сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день порушення зобов'язання.
Згідно з розрахунком позивача, сума пені за прострочення оплати за договором перевезення становить 601,97 грн. (а.с.77).
Між тим, господарський суд не погоджується із правомірністю нарахування позивачем пені саме в такому розмірі, що обумовлено наступним.
Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Як слідує з розрахунку позивача, при нарахуванні пені за період з 09.12.2013 по 31.03.2014 на суму 19 220,00 грн. останній не врахував положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (08.12.2013 - вихідний день).
Таким чином, періодом нарахування пені на суму 17 980,00 грн. є період 06.12.2013 по 09.12.2013 (4 к.д). Періодом нарахування пені на суму 19 220,00 грн. відповідно є період з 10.12.2013 по 31.03.2014.
Крім того, при нарахуванні пені за період з 30.05.2014 по 07.06.2014 на суму 7 220,00 грн. позивачем не враховано положення п. 1 розділу ІІІ Договору, яким передбачено стягнення пені в розмірі облікової ставки НБУ та нараховано пеню за вказаний період у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу.
На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України та умови Договору є правильним наступний розрахунок пені в межах періоду нарахування, визначеного позивачем:
- за період прострочення з 06.12.2013 по 09.12.2013 на суму 17 980,00 грн. пеня в розмірі 12,81 грн.;
- за період прострочення з 10.12.2013 по 31.03.2014 на суму 19 220,00 грн. пеня в розмірі 383,35 грн.;
- за період прострочення з 01.04.2014 по 16.04.2014 на суму 17 220,00 грн. пеня в розмірі 51,90 грн.;
- за період прострочення з 17.04.2014 по 29.05.2014 на суму 12 220,00 грн. пеня в розмірі 136,76 грн.;
- за період прострочення з 30.05.2014 по 29.05.2014 на суму 7 220,00 грн. пеня в розмірі 16,91 грн.
На підставі викладеного, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 601,73 грн. Підстави для стягнення пені в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Автобусний парк" 13527 є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню на суму 8 485,35 грн., з яких: 7 220,00 грн. основного боргу, 601,73 грн. пені, 107,41 грн. 3% річних та 556,21 грн. інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 827,00 грн. покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Галант-Україна" (25007, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 76, ідентифікаційний код 36119824) на користь публічного акціонерного товариства "Автобусний парк" 13527 (25014, м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 15, ідентифікаційний код 03117292) 8 485,35 грн., з яких: 7 220,00 грн. основного боргу, 601,73 грн. пені, 107,41 грн. 3% річних та 556,21 грн. інфляційних втрат, а також 1 827,00 грн. судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
У задоволені позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 19.01.2015.
Суддя В.В.Тимошевська