30.01.2007 Справа № 13/168 (35/375)-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
Позивач: Макарищев Д.А. представник, довіреність №23/07 від 17.01.07;
Відповідач: Дятченко Г.О. юрисконсульт, довіреність №250/4 від 02.01.07;
Відповідач: Коваль С.М. представник, довіреність №б/н від 02.01.07;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського», місто Дніпропетровськ;
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року;
у справі №13/168(35/175)-06;
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СпецМонтажСнаб», місто Дніпропетровськ;
до відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського», місто Дніпропетровськ;
про стягнення 645 214, 57 гривень.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство “СпецМонтажСнаб» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить з урахуванням уточнень до позовної заяви стягнути:
інфляційні втрати у розмірі 508933,52 гривень;
3 % річних у розмірі 13628105 гривень,
а всього на загальну суму 645214,57 гривень, за період з 1 вересня 2002 року по 1 січня 2004 року, керуючись статтею 214 ЦК УРСР 1963 року та за період з 1 січня 2004 року по серпень 2005 року включно, керуючись статтею 625 ЦК України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2000 року по справі №10/243 на його користь було звернено стягнення на майно Відповідача на суму боргу за електроенергію та послуги водопостачання у розмірі 1512533,89 гривень та стягнуто державне мито у розмірі 1700 гривень, а Відповідач до цього часу не виконав рішення суду та не сплатив борг.
Постановою господарського суду у справі №13/168(35/375)-06 від 19 жовтня 2006 року (суддя Рудь І.А.) позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 507883,83 гривень інфляційних витрат, 132647,15 гривень 3 % річних, та судові витрати.
В решті позову відмовити.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, господарський суд вважає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено статтею 1 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тоді як дія мораторію, передбаченого абзацом 4 частини 4 статті 12 цього Закону, на них не поширюється.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи, тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що підприємство Позивача було включено до реєстру кредиторів ВАТ “ДМЗ ім. Петровського» з грошовими вимогами у розмірі 1514233,89 гривень.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з моменту порушення провадження у справі про банкрутство впроваджується мораторій на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Виходячи зі змісту статті 1 вказаного Закону підприємство Позивача є конкурсним кредитором, тому на заборгованість, включену до реєстру, поширюється дія мораторію.
Крім того Відповідач посилається на те, що відповідно до статті 1 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це призупинення виконання боржником грошових зобов'язань, а також зобов'язань по сплаті податків та зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Відповідно до частини 4 статті 12 вказаного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), а також не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань боржником.
Тому Відповідач вважає, що з моменту визнання господарським судом Дніпропетровської області грошового зобов'язання підприємства Відповідача перед Позивачем, в процедурі банкротства, та з моменту введення мораторію на виконання грошових зобов'язань, виконання Відповідачем грошового зобов'язання перед Позивачем призупинено, воно буде виконаного належним чином в рамках процедури банкрутства.
На апеляційну скаргу Позивач надав відзив, у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що Вищий господарський суд України своєю постановою від 4 липня 2006 року зобов'язав суд першої інстанції встановити обставини зазначені в цій постанові, а саме дослідити тільки питання перебігу позовної давності щодо основного боргу.
Врахувавши вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду України господарський суд встановив, що строк позовної давності по основному боргу Позивачем пропущено не було.
Дослідивши тільки вказані питання ВГСУ Господарський суд Дніпропетровської області і постановив рішення від 19 жовтня 2006 року.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
У позовних вимогах відмовити повністю.
Задовольняючи апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що 19 березня 2001 року ухвалою Арбітражного суду Дніпропетровської області у справі №Б15/118/01 стосовно підприємства Відповідача ВАТ “ДМЗ ім. Петровського» було порушено провадження у справі про банкрутство.
Підприємство Позивача ТОВ “СпецМонтажСнаб» було включено до реєстру кредиторів ВАТ “ДМЗ ім. Петровського» з грошовими вимогами у розмірі 1514233,89 гривень.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підприємство Позивача ТОВ “СпецМонтажСнаб» є конкурсним кредитором.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається оскільки у відношенні боржника порушено справу про банкрутство і заборгованість перед Позивачем включена до реєстру кредиторів зазначена норма може бути застосована з урахуванням Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до частини 4 статті 12 вищевказаного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф), а також не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо податків і зборів (обов'язкових платежів).
Судова колегія вважає, що оскільки мораторій представляє собою встановлене законом зупинення виконання зобов'язань, то нарахування на зобов'язання, виконання якого зупинено будь-яких сум, у тому числі інфляції і 3% річних є несумісним з правовою природою мораторію.
Крім того, у випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольняти вимоги кредиторів за межами справи про банкрутство і з цього моменту відсутня вина боржника у несплаті основної заборгованості у зв'язку з встановленими обмеженнями його волевиявлення щодо задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що після порушення справи про банкрутство не виникає будь-яких додаткових зобов'язань у зв'язку із порушенням основного зобов'язання, до яких відносяться не тільки неустойка (штраф, пеня), але і три проценти річних та індекс інфляції.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.
Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно статті 104 ГПК України є підставою для зміни чи скасування постанови.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати, в позовних вимогах відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського», місто Дніпропетровськ, задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року у справі №13/168(35/175)-06, скасувати.
У позовних вимогах відмовити.
Видати накази.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
І.В. Тищик