30.01.2007 Справа № 35/346
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Науменка І.М.-доповідача,
суддів: Голяшкіна О.В., Білецької Л.М.,
при секретарі: Лазаренко П.М.,
за участю представників:
позивача: Драний А.В., заступник начальника юридичного відділу, довіреність №71 від 08.11.06;
відповідача: Павлова Н.Ф., заступник начальника правового відділу, довіреність №5472 від 07.12.06;
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006
у справі № 35/346
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області
до відкритого акціонерного товариства “Суха Балка», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 25000 грн.
В серпні і 2006 року позивач -відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Суха Балка», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення 25000 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006 р.. у справі № 35/346 (суддя Широбокова Л.П.) у позові відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання сплати внесків підприємствами і відшкодування Фондом шкоди, у тому числі моральної, врегульовані Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тому доводи позивача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин норм статей 1172, 1191 Цивільного кодексу України, є необґрунтованими. Крім того, правомірність покладення на позивача обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди потерпілому визначена рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.07.2004р., яке набрало законної сили.
Не погодившись з рішенням господарського суду від 19.10.06р., позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що ст. 34 базового Закону - Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачає відшкодування моральної шкоди лише за поданням відповідного висновку медичних органів. Тому скаржник вважає, що виплата у розмірі 25000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілому не стосується передбаченої ст. 34 Закону виплати та повинна здійснюватись за рахунок коштів роботодавця. І оскільки у потерпілого на момент стягнення з Фонду моральної шкоди не було відповідного висновку медичних органів з встановленням факту спричинення моральної шкоди, відділення Фонду повинно стягнути виплачену потерпілому компенсацію за моральну шкоду з підприємства на підставі вимог ст. 228 Господарського Кодексу України, згідно з вимогами якого учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає прийняте рішення обґрунтованим та основаним на законі, оскільки обов'язок відшкодування моральної шкоди застрахованим особам покладається саме на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
У судовому засіданні 25.12.2006р. було оголошено перерву до 30.01.2007р., (ст.77 ГПК України).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16.07.2004р., яке набрало законної сили, з відділення Фонду на користь Устімова Н.І. на підставі ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" стягнуто моральну шкоду в сумі 25000 грн. у зв'язку з отриманням останнім ушкодження здоров'я під час роботи на підприємстві відповідача. Відділенням Фонду була сплачена вказана сума, що підтверджується копією платіжного доручення № 310 від 07.04.2005 р.
Судова колегія вважає, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі - Закон).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Згідно частини 1 статті 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.
Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (стаття 25 Закону), а можливість відшкодування Фондом моральної шкоди передбачена частиною 3 статті 28 Закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Частиною 3 статті 46 Закону встановлено, що кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.
Частиною 3 статті 46 Закону встановлено, що кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.
Відповідно до ч.ч.1,2 статті 47 Закону страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.
Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати: фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону; створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 цього Закону резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування; покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що страхові виплати здійснюються за рахунок внесків роботодавців і Закон не передбачає права Фонду на звернення до страхувальника (роботодавця) з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових виплат.
Судова колегія вважає, що питання сплати внесків підприємствами (страхувальниками) і відшкодування Фондом (страховиком) шкоди, в тому числі моральної, врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тому доводи позивача про наявність підстав для застосування ст.ст. 1172, 1191 ЦК України є необґрунтованими.
Не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції ствердження скаржника про те, що моральну шкоду має відшкодовувати роботодавець, а не Фонд, оскільки правомірність покладення на позивача обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди потерпілому (Устімову Н.І..) визначена рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 16.07.2004р. яке набрало законної сили.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, оголошено вступну та резолютивну частини постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2006у справі № 35/346 залишити без змін.
Головуючий суддя І.М.Науменко
Суддя Л.М.Білецька
Суддя О.В.Голяшкін