27 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Курської А.Г. Суддів Горбань В.В., Філатової Є.В. при секретарі Буровій Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби в Київському районі М.Сімферополя АР Крим про визнання рішення незаконним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 21.08.2006 року,
19.08.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову Державної виконавчої служби в Київському районі М.Сімферополя АР Крим від 08.08.2006 року про накладення на нього штрафу в сумі 510 грн.
Ухвалою Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 21.08.2006 року вищевказаний позов повернуто заявникові на підставі п.6 ч.3 ст. 108 КАС України з посиланням на непідсудність справи цьому суду. Позивачеві роз'яснено його право звернутися з даним позовом до Господарського суду АР Крим.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду ОСОБА_1 просить її скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, посилаючись на те, що судом допущено порушення норм процесуального права. Апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що його право на звернення до суду обумовлено положеннями ст.85 Закону України «Про виконавче провадження", оскільки він, не являючись стороною у виконавчому провадженні, не може бути за цією статтею суб'єктом оскарження. Правові підстави звернення його до суду передбачені п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, тобто він оскаржує правовий акт суб'єкту владних повноважень як громадянин.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
При поверненні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача зі скаргою на постанову державного виконавця про накладення штрафу пов'язано з виконанням наказів Господарського суду АР Крим, тому справа відноситься до юрисдикції господарського суду.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального закону при постановлені ухвали про повернення позовної заяви з посиланням на п.6 ч.ч.3 ст. 108 КАС України та на те, що питання підвідомче господарському суду.
Такі висновки суду є передчасними і необгрунтованими.
Справа №22-а- 7144/2006
З додатку до апеляційної скарги убачається, що звідне виконавче провадження відкрито на підставі рішень суду про стягнення сум як на користь громадян, так і на.користь юридичних осіб. Саме за цим провадженням було вчинено дії по витребуванню інформації, за ненадання якої було накладено штраф на позивача ОСОБА_1 на підставі ст.88 Закону України «Про виконавче провадження".
Суд не врахував роз'яснення, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року « Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", відповідно до яких стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції. Примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст. 121-2 ГПК України. Згідно зі ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження" інші учасники цього провадження також наділені правом оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця щодо примусового виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.
Суд, вирішуючи питання щодо підсудності справи, не з'ясував, чи являється позивач учасником виконавчого провадження, не витребував матеріали звідного виконавчого провадження, на яке посилається державний виконавець у своїй письмовій вимозі про надання інформації, і не перевірив, на підставі рішень яких судів відкрито звідне виконавче провадження та здійснюється примусове виконання.
За таких даних у суду першої інстанції не було достатніх підстав для висновку, що виконавчі дії стосуються тільки рішень господарського суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, п.6 ч.І ст.199, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 21.08.2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.