1 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді Шестакової Н.В., суддів М'ясоєдової Т.М., Кателіна В.П., при секретарі Волковій О.М. з участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 6 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Державної Судової адміністрації України в АР Крим, Державного казначейства України в АР Крим про порушення прав позивачів та стягнення матеріальної і моральної шкоди,
ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися до Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим з позовом до Державної Судової адміністрації України в АР Крим, Державного казначейства України в АР Крим про порушення прав позивачів та стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 20 березня 2006 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам закону, а саме: не сплачено судовий збір по вимогам немайнового характеру; не наведено доказів,що підтверджують позовні вимоги до відповідачів. Оскільки в строк до 04.04.2006 року позивачі усунули не всі недоліки позовної заяви наступною ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 6 квітня 2006 року позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною та повернута позивачам.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу суду першої інстанції оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права та прийняти по справі нову ухвалу.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги позивачів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява
Справа № 22ц-412 7/06 Головуючий суду першої інстанції
Уржумова Н.В. Доповідач М'ясоєдова Т.М.
вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважаєтьс. неподаною і повертається позивачеві.
Позовна заява подається в письмовій формі за змістом і по формі вона повинна відповідати вимогам ст. 119 ЦПК України.
Із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вони звернулися до суду з позовом до Державної судової адміністрації України в АРК та Державного казначейства в АРК про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої внаслідок злочину скоєного ОСОБА_3, в результаті якого загинули 2 людини.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 20.03.2006 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, оскільки позивачами не сплачений судовий збір по вимогам немайнового характеру, не зазначені обставини і не наведені докази, що підтверджують їх вимоги до відповідачів за злочин скоєний іншою (фізичною) особою, яка не знаходиться з ними в трудових або інших стосунках.
Крім того, позивачі посилаються і на неправомірні дії прокурора Київського району м. Сімферополя та посадових осіб Прокуратури АРК при проведенні досудового слідства і при розгляді у суді кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_3, але відповідачами по цивільній справі вони не вказані.
Вважаючи, що заявники в додатковій позовній заяві від 31.03.2006 року не усунули недоліки вказані судом, наступною ухвалою суду першої інстанції від 06.04.2006 року позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною і повернута позивачам.
Між тим з висновками місцевого суду колегія суддів повністю погодитися не може з наступних підстав.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вони звернулися з позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином скоєним ОСОБА_3, отже на підставі п. 8 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито" позивачі звільнені від сплати судового збору за позовом про відшкодування матеріальних збитків.
В той же час з урахуванням викладених в позовній заяві обставин на яких засновані вимоги позивачів і матеріального становища позивачів, суд першої інстанції може застосувати в даному конкретному випадку положення ст. 82 ЦПК України про надання відстрочки, розстрочки в оплаті судового збору на певний строк по вимогам немайнового характеру ОСОБА_1.
На підставі ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Позов згідно ч. 1 ст. 118 ЦПК України пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформляється і передається судді в порядку черговості.
Виходячи з наведеного, позивач визначає зміст позовних вимог, найменування відповідача, викладає обставини, що підтверджують його позовні вимоги, зазначає докази, тощо.
Те, що позивач не вказав в позовній заяві прокурора Київського району м. Сімферополя та посадових осіб Прокуратури АР Крим не свідчить про наявність недоліків в позовній заяві, оскільки це є правом позивача згідно з ч. 2 ст. 31 ЦПК України він має право зменшити підстави і предмет позову при розгляді справи, а суд першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог.
Відшкодування громадянину шкоди у порядку і на підставах, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного казначейства України в АР Крим заявлені обґрунтовано.
З урахуванням наведеного оспорювана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.
З висновками місцевого суду про визнання позовної заяви ОСОБА_1 до Державної судової Адміністрації України в АР Крим про відшкодування матеріальної і моральної шкоди неподаною з поверненням позивачам колегія суддів погоджується, оскільки вони обгрунтовані, відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Доказів про усунення недоліків позовної заяви в цій частині позивачі суду апеляційної інстанції не надали, тому підстав для скасування ухвали в цій частині не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись п. 2 ст. 312, статтями 303, 304, 313, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 6 квітня 2006 року в частині позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Державної судової Адміністрації України в АР Крим про порушення прав позивачів і стягнення матеріальної і моральної шкоди - залишити без змін.
В решті ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 6 квітня 2006 року скасувати і справу повернути до суду першої інстанції для розгляду позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Державного казначейства України в АР Крим про порушення прав позивачів та стягнення матеріальної і моральної шкоди по суті.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України у двомісячний строк.