Справа № 164/1651/14-к Провадження №11-кп/773/479/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
29 грудня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 24 жовтня 2014 року, яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, одружений, маючий на утриманні дві малолітні дитини, потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи, підсобний робітник ПП «ШАНС», раніше не судимий,
- засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 постановлено рахувати з моменту затримання після набрання вироком законної сили.
За вироком суду стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_7 20000 грн. моральної шкоди, а також в дохід держави судові витрати в розмірі 589 грн. 68 коп., які були пов'язані з проведенням судової експертизи.
Цивільний позов прокурора Маневицького району поданий в інтересах управління фінансів Маневицької районної державної адміністрації до ОСОБА_9 про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого - залишено без розгляду.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винним та засуджений за те, що він, 30 червня 2014 року близько 23 години, керуючи автомобілем „Фіат Дукато”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння по вул. Радянська, поблизу будинку № 9-Б в с. Череваха, Маневицького району Волинської області, порушив вимоги п. п. 2.3 (б), 12.3 Правила дорожнього руху України, а саме: проявив безпечність та неуважність, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху та несправившись з керуванням транспортним засобом, в виїхав на праве узбіччя по ходу руху, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , заподівши останньому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи доведеності вини та правильність кваліфікації своїх дій, в той же час вважає призначене покарання за вчинений ним злочин надто суворим. Посилається на неврахування судом всіх обставин, що пом'якшують його покарання, а також даних, які характеризують його особу, зокрема його молодий вік, позитивну характеристику по місцю проживання, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини та вагітної дружини, відшкодування останнім всіх понесених на лікування потерпілого витрат й обіцянку найближчим часом відшкодувати всю моральну шкоду, оскільки він влаштувався на роботу, а також те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше.
Просить вирок суду в частині призначеного йому покарання змінити, та застосувати до нього ст. ст. 75, 76 КК України.
В запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого прокурор та потерпілий ОСОБА_7 посилаються на її безпідставність та просять останню залишити без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали останню і в судових дебатах, а обвинувачений ОСОБА_9 і в останньому слові, просили її задовольнити, прокурора та потерпілого, які заперечили апеляційну скаргу та просили залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджуються зібраними по справі та дослідженими в ході судового засідання доказами, які ніким не оспорюються і яким суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно ст. ст. 50, 65 КК України, суд призначає покарання з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, з тим, щоб особі, яка вчинила злочин, було призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання обвинуваченого про призначення йому надто суворого покарання у зв'язку з неврахуванням судом в повній мірі наявних у нього обставин, що пом'якшують покарання, а також характеризуючих даних про його особу є безпідставними.
Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_9 покарання судом першої інстанції було враховано тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, раніше не судимий, протягом року притягувався до адміністративної відповідальності, має на утриманні одну малолітню дитину та вагітну дружину.
Враховано судом також і всі обставини, що пом'якшують його покарання, на які він посилається у своїй апеляційній скарзі, зокрема його щире каяття та часткове добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків.
В якості ж обставини, що обтяжує його покарання, суд підставно визнав вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.
В той же час, працевлаштування обвинуваченого на роботу, народження у нього другої дитини, та відшкодування ним потерпілому визначеного судом розміру заподіяної моральної шкоди, на які під час апеляційного розгляду послався ОСОБА_9 , на думку апеляційного суду не є достатньою підставою для зміни вироку і призначення йому більш м'якого покарання, оскільки всі ці обставини виникли вже після постановлення вироку.
З огляду на вищенаведене, та приймаючи до уваги позицію потерпілого, який, як в суді першої інстанції, так і в ході апеляцйного розгляду, не зважаючи на відшкодування заподіяної шкоди, наполягав на призначенні ОСОБА_9 реального покарання, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції з врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують його покарання, прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а тому правильно призначив йому мінімальне покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Призначене ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни вироку з мотивів наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого, а тому керуючись ст. ст. 376, 404, 407 КПК України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Маневицького районного суду Волинської області від 24 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий:
Судді: