головуючого
Скотара А.М.,
суддів
Пошви Б.М., Лавренюка М.Ю.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 11 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2006 року.
Вищезазначеним вироком суду
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимий 28.01.2005 р. за ч. 1 ст. 122 КК України
до 2-х років виправних робіт із відрахуванням
у доход держави 20% заробітної плати,
засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі, на підставі ст.ст. 71, 72 КК України остаточно визначено 1 рік 2 місяці обмеження волі.
Як визнав встановленим суд, ОСОБА_3 30 січня 2005 року близько 12 год. у коридорі квартири АДРЕСА_1, схопивши за комір светра свого малолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, вдарив ним головою об кут стіни, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження - черепно-мозкову травму у вигляді струсу мозку, що викликало тривалий розлад здоров'я потерпілого за ознакою післятравматичного підвищення внутрішньочерепного тиску.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2006 року вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі законний представник потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, не оскаржуючи рішення суду щодо юридичної оцінки та кваліфікації дій засудженого, посилається на невідповідність призначеного покарання засудженому тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості. Твердить, що суд безпідставно призначив засудженому покарання у виді виправних робіт, не урахувавши обтяжуючи покарання обставини, а саме, рецидив злочину, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та щодо малолітнього. Просить скасувати судові рішення, а справу направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, які б могли мати значення для прийняття рішення. Суд перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх достатності, допустимості та належності і дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що не оскаржується й в скарзі законного представника потерпілого.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону при збиранні й оцінці доказів у справі, які б могли бути підставою для скасування чи зміни судових рішень щодо засудженого ОСОБА_3, не встановлено.
Покарання засудженому ОСОБА_3 призначено відповідно вимог ст. 65-67 КК України, з урахуванням усіх обставин, що впливають на його призначення, у тому числі й тих на які посилається представник потерпілого у скарзі. При цьому судом призначено засудженому покарання у виді обмеження волі, а не у виді виправних робіт, як про це наголошує представник потерпілого у скарзі. Що стосується доводів скаржниці про те, що злочин засудженим було вчинено у стані алкогольного сп'яніння, то перевіркою матеріалам справи ці доводи не знайшли свого підтвердження.
Апеляційний суд в своїй ухвалі дав змістовну відповідь на усі доводи апеляції законного представника неповнолітнього потерпілого.
Враховуючи викладене, колегія суддів знаходить, що призначене засудженому покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням учасників процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
відмовити у задоволенні касаційної скарги законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2
судді:
Скотар А.М. Лавренюк М.Ю. Пошва В.М.