Головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Кузьменко О.Т., Канигіної Г.В.
за участю прокурора
Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 березня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2006 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
останній раз судимого 10.02.04 року за ст. 15 та ч. 3 ст. 185, 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 24.09.05 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 3 дні,
засуджено за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ст. 304 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі, а відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
немаючого судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користьОСОБА_4 по 50грн. на відшкодування завданої шкоди та 58грн. 85коп. в доход держави за проведення експертизи.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.
Як визнав встановленим суд, 27 листопада 2005 року близько 21-ї години ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проникли у будинок АДРЕСА_1, звідки намагалися таємно викрасти килим вартістю 1500грн., який належав ОСОБА_4 Проте свій умисел до кінця не довели, оскільки потерпілий їх виявив та затримав.
Крім того, ОСОБА_1, достовірно знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_2, втягнув останнього у злочинну діяльність, а саме у вчинення зазначеного злочину.
У касаційному поданні прокурор зазначає, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки в їх діях наявний склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Він також зазначає, що неправильне застосування закону призвело до призначення засудженим покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та їх особам. Просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові рішення, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, яка підтримала касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих їм злочинів підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, зокрема, показаннями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо фактичних обставин вчиненого, потерпілого ОСОБА_4, даними протоколу огляду місця події, даними висновку судово-медичної експертизи, іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.
Доводи наведені у касаційному поданні прокурора щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проникли у будинок ОСОБА_4 з метою заволодіння його майном і під час викрадення килима, який вони почали згортати, були застигнути потерпілим. Намагаючись втекти з другого поверху будинка, між ними зав'язалася бійка, під час якої як потерпілий, так і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Суд першої інстанції, а також й апеляційна інстанція, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дійшли обґрунтованого висновку, що застосування насильства до потерпілого було викликане бажанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втекти з місця події, а не з метою утримання викраденого майна.
Таким чином, виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК України, а ОСОБА_1 ще й за ст. 304 КК України кваліфіковані правильно.
Покарання засудженим призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ними злочинів, даних про їх особи та усіх обставин справи, і яке є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Коновалов В.М. Кузьменко О.Т. Канигіна Г.В.