25 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Наумчука М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до комунального спеціалізованого підприємства «Інженерні мережі», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року,-
У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до комунального спеціалізованого підприємства «Інженерні мережі», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вимоги за позовом обґрунтовувала тим, що з 01 січня 2012 року працювала в КСП «Інженерні мережі» на посаді заступника головного бухгалтера. 23 червня 2014 року нею було подано заяву про звільнення за власним бажанням з 07 липня 2014 року. На підставі зазначеної заяви 23 червня 2014 року було видано наказ про звільнення з посади. 04 липня 2014 року позивачем було подано заяву про відкликання заяви про звільнення та довідку про знаходження на обліку по вагітності та на лікарняному, видану 03 липня 2014 року Харківською міською поліклінікою № 9.
Позивач вважає, що наказ про її звільнення є незаконним та таким, що порушує її право на працю, оскільки нею до закінчення строку попередження про звільнення було відкликано заяву про звільнення.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_4, не погоджуючись з даними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку, що заява позивача про звільнення була прийнята з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Т.Л. Ізмайлова
Г.І. Мостова М.І. Наумчук