іменем україни
18 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Парінової І.К.,
Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_4 про стягнення вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 липня 2014 року,
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») звернулося до суду з позовом про стягнення вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 липня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ПАТ «Київенерго» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (норма частини 2 статті 324 ЦПК України).
2 квітня 2008 року ПАТ «Київенерго» уклало з ОСОБА_4 договір про користування електричною енергією № 12140230019, згідно з яким ОСОБА_4 надається електропостачання від КТП № 6865 для садибного будинку за адресою: АДРЕСА_1
20 серпня 2012 року під час проведення технічної перевірки працівниками СВП «Енергозбут «Київенерго» у присутності ОСОБА_4 виявлено самовільне підключення електроустановок до електромереж, які не є власністю відповідача, з використанням КТП № 6865.
На підставі виявленого порушення щодо ОСОБА_4 складено акт про порушення від 20 серпня 2012 №112769, яким зафіксовано порушення: «самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю споживача без укладання відповідного договору».
Нормами статті 27 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивачем не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення та розміру завданих матеріальних збитків.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Під час розгляду справи у касаційному порядку суд позбавлений можливості здійснювати оцінку доказів у порядку, передбаченому статтею 212 ЦПК України, та згідно з положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:І.К. Парінова
С.П. Штелик