Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого-суддіОСОБА_22,
суддів за участю прокурора та захисника ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2014 року.
Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 31 березня 2014 року
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, -
засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, -
засуджено: за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_6 остаточно призначено 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше не судимого, -
засуджено: за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_8 остаточно призначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Цим же вироком засуджені ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржено.
Вироком Апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2014 року вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 31 березня 2014 року щодо ОСОБА_6 в частині кваліфікації змінено, його дії перекваліфіковано з ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України. Цей же вирок щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині призначеного їм покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким призначено покарання: ОСОБА_6 - за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 263 КК України - 2 роки позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України йому остаточно призначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ОСОБА_7 - за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ОСОБА_8 - за ч. 3 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України йому остаточно призначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році». В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Як зазначено у вироку апеляційного суду, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні наступних злочинів:.
«ОСОБА_8 - за крадіжку шляхом проникнення до житла за попередньою змовою з іншою особою, вчинену в період з 6 години 30 хвилин 27.07.2009 року до 7 годин 30 хвилин 25.07.2009 року АДРЕСА_1, належного ОСОБА_14 майна на загальну суму 33180 грн. 55 коп.; за аналогічний злочин, вчинений ним за попередньою змовою з іншою особою в період з 12 години 08.08.2009 року до 20 години 09.08.2009 року з проникненням до житла по АДРЕСА_2, якою потерпілому ОСОБА_15 завдано матеріальну шкоду на суму 13850 грн., а також незаконне заволодіння належним потерпілому автомобілем «ХУНДАЙ ТІССОН» вартістю 69 000 грн.; він же в жовтні 2009 року незаконно придбав та зберігав вогнепальну зброю - пістолет « ZORAKI-МD914S» зі змінами в його конструкції, який було вилучено під час обшуку належного засудженому автомобіля 06.11.2009 року.
ОСОБА_16 - за те, що у березні 2009 року незаконно придбав у невстановленої особи аналогічний пістолет, який носив та зберігав без належного дозволу, а 02.10.2009 року, близько 22 години, поблизу села Кисилівка Снігурівського району, передав цей пістолет ОСОБА_12 для використання при вчиненні розбійного нападу біля села Новосєловка Жовтневого району Миколаївської області.
ОСОБА_17 - за те, що з метою допомоги у вчиненні злочину повідомив ОСОБА_16 достовірну інформацію про те, що особи корейської національності, які працювали біля села Новосєловка, мають великі суми грошей і близько 23 години 02.10.2009 року, за попередньою змовою з ОСОБА_16, ОСОБА_21 та іншими особами, раніше засудженими за цим епізодом, був присутнім при передачі ОСОБА_16 ножа, пістолета, палиць та масок для вчинення розбійного нападу і після цього, разом із ОСОБА_16, супроводжував осіб, що вчинили розбійний напад, до місця тимчасового перебування осіб корейської національності.»
У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного їм покарання тяжкості вчинених злочинів і особам засуджених внаслідок м'якості. При цьому прокурор посилається на те, що призначене цим судом покарання засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки не враховано ступінь суспільної небезпечності вчинених ними злочинів та те, що заподіяну потерпілим шкоду ними не відшкодовано. Крім того прокурор вважає, що апеляційний суд не обґрунтував своє рішення про призначення засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 більш тяжкого основного покарання, а засудженому ОСОБА_6 остаточного покарання у виді саме 7 років позбавлення волі, а також зазначає про те, що всупереч вимог ст. 86 КВК України суд визначив вид виправної установи.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_6 просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, посилаючись на те, що цей суд незаконно та з непереконливих мотивів перекваліфікував його дії з ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України і за цим законом постановив свій вирок, не дотримавшись вимог ст. 334 КПК України та не звернувши увагу на те, що судом першої інстанції докази досліджувалися в порядку ст. 299 КК України, тоді як положення частини 3 цього закону щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України йому не роз'яснювалися. Разом з тим він просить про пом'якшення покарання, бо вважає суворим, посилаючись також на складне сімейне становище та стан свого здоров'я.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення обох касаційних скарг без задоволення, а судових рішень без зміни, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора та засудженого задоволенню не підлягають з таких підстав.
Доводи касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд призначив засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання, яке є невідповідним ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам внаслідок м'якості, колегія суддів вважає безпідставними. Відповідно до вимог ст. 372 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом та розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості. Як вбачається із матеріалів справи, вимоги зазначеного вище закону апеляційним судом не порушені, оскільки основне покарання засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених ними злочинів, даних про їх особи та обставин, що пом'якшують покарання, а ОСОБА_6 і ОСОБА_8 - також з дотриманням вимог ст. 70 КК України.
Оскільки основне покарання засудженим призначено в межах санкції законів, за якими їх визнано винними, з дотриманням положень Загальної частини Кримінального кодексу, є достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, підстав вважати призначене засудженим покарання невідповідним ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості у колегії суддів немає. Безпідставні також доводи прокурора про невмотивованість призначеного покарання засудженому ОСОБА_6 внаслідок суворості, оскільки основне покарання за пособництво у розбійному нападі йому призначено в мінімальному розмірі санкції зазначеного закону. Саме про призначення такого покарання просив прокурор і у доповненнях до своєї апеляції. Що ж стосується доводів прокурора про те, що апеляційний суд зобов'язаний був вмотивувати своєї рішення щодо призначення засудженим іншого покарання, ніж зазначено в його апеляції, то вони є помилковими, оскільки згідно Розділу ХІ Кримінального Кодексу України, лише суду належить право призначення конкретного кримінального покарання особі, визнаній винній у вчиненні кримінального злочину.
Таким чином, законних підстав для скасування постановлених щодо засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 судових рішень за доводами касаційної скарги прокурора у колегії суддів немає, оскільки кримінальний закон щодо них застосовано правильно. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що і апеляційним судом не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону. Тому у задоволенні касаційної скарги прокурору належить відмовити.
Доводи засудженого ОСОБА_6 про незаконну та невмотивовану перекваліфікацію його дій апеляційним судом з ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України колегія суддів вважає безпідставними. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 275 КПК України, розгляд справи судом першої інстанції провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції помилково, всупереч вимог зазначеного вище закону, вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення щодо його пособництва у вчиненні розбійного нападу, на що не звернули уваги суди першої, апеляційної та касаційної інстанції при попередніх розглядах справи. Тому апеляційний суд законно та обґрунтовано, з дотриманням підстав, передбачених статтями 367 та 371 КПК України, виправив допущену судом першої інстанції помилку своїм вироком, що не суперечить вимогам ст. 378 КПК України
Не заслуговують на увагу доводи засудженого і про невідповідність вироку апеляційного суду вимогам ст. 334 КПК України, оскільки прямо суперечать мотивувальній частині цього вироку, в якій викладено обвинувачення щодо ОСОБА_6 та інших засуджених, визнане як цим судом доведеним, так і судом першої інстанції.
З цього вироку також вбачається, що висновки суду першої інстанції стосовно доведеності обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, незважаючи навіть на вихід суду першої інстанції за межі пред'явленого йому обвинувачення щодо пособництва у вчиненні розбою, самим засудженим в апеляційному порядку не оскаржувалися взагалі. При цьому, доведеність обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні цих злочинів обґрунтовані судом першої інстанції показаннями самого підсудного, який повністю визнав свою вину у їх вчиненні, а також іншими дослідженими судом та наведеними у вироку доказами, за виключенням показань свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20 та інших по епізоду незаконного поводження з вогнепальною зброєю, які судом не допитувалися, проти чого не заперечував і сам ОСОБА_6 За таких обставин доводи касаційної скарги засудженого про те, що судом першої інстанції були істотно порушені вимоги ч. 3 ст. 299 КПК України колегія судді вважає безпідставними. Оскільки вирок суду першої інстанції було оскаржено прокурором та потерпілими лише в частині невідповідності призначеного засудженим покарання, апеляційний суд обґрунтовано, лише в цій частині переглянув цей вирок, постановивши свій вирок з дотриманням вимог, передбачених ст. 378 КПК України.
Оскільки кримінальний закон апеляційним судом застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону за КПК 1960 року у справі не допущено, тому касаційні скарги прокурора та засудженого задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України та пунктами 11, 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК 2012 року, колегія суддів
Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2014 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
ОСОБА_22 ОСОБА_23 ОСОБА_24