Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_6,
суддів: ОСОБА_7, ОСОБА_8,
за участю прокурора ОСОБА_9
розглянула в судовому засіданні 02 грудня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 30 липня 2013 року.
Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою суду апеляційної інстанції,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, судимого,
останній раз 02 червня 2006 року
вироком Голопристанського районного
суду Херсонської області за ч. 2 ст. 307,
ч. 2 ст. 309, ст. 70, ст. 71 КК України
на 7 років позбавлення волі з конфіскацією
майна, звільненого 02 березня 2010 року
умовно-достроково на невідбутий строк
2 роки 2 місяці 27 днів,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 червня 2006 року й остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
За вироком суду ОСОБА_1 у період часу з 05 по 14 вересня 2010 року, знаходячись у м. Гола Пристань Херсонської області, при невстановлених слідством обставинах, у невстановленої особи, повторно, незаконно, з метою подальшого збуту придбав та зберігав при собі наркотичні засоби: ацетильований опій, загальною масою 1, 564 г., канабіс, загальною масою - 5, 77 г., які на автомобілі «ВАЗ - 21104», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, незаконно перевіз у с. Чулаківку та с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.
05 вересня 2010 року ОСОБА_1, знаходячись у с. Чулаківка Голопристанського району Херсонської області, під час проведення оперативної закупівлі, біля магазину, що біля траси Гола Пристань - Залізний Порт, повторно, незаконно за 200 грн. збув особі під вигаданими даними «ОСОБА_3.» особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, масою 0, 200 г.
14 вересня 2010 року ОСОБА_1, знаходячись біля кафе - бару «Ямайка», що в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, повторно, незаконно за 200 грн. збув особі під вигаданим даними «ОСОБА_3.» особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, масою 0,212 г.
У цей же день за вищезазначеною адресою працівниками міліції був затриманий ОСОБА_1, які під час його особистого огляду виявили та вилучили особливо небезпечні наркотичні засоби: ацетильований опій, масою 1,152 г., канабіс, масою 5, 77 грам, які він повторно, незаконно придбав, перевіз та зберігав при собі з метою збуту до моменту його затримання.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду щодо нього через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, просить її скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. При цьому вказує на порушення кримінально-процесуального закону при проведенні оперативних закупівель, порушення права на захист, однобічність судового слідства та невідповідність ухвали апеляційного суду ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка частково підтримала скаргу та просила направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
За змістом ст. 323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону.
Згідно з положеннями ст. 334 КПК України (1960 року) мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визначеного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. Суд у вироку має зазначити джерело доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України (1960 року), а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути викладені в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви в їх достовірності.
Однак вищезазначені та інші вимоги кримінально-процесуального закону при її розгляді судом дотримані не були, обставини справи були розглянуті поверхово, докази належним чином не досліджені, частина їх досліджена з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку.
Також судом не виконані вимоги кримінально-процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів по справі.
Так, відповідно до вимог ст. 257 КПК України (1960 року) суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати підсудного, потерпілого, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Лише після безпосереднього дослідження доказів суд може посилатись на них у вироку в обґрунтування своїх висновків. Порядок допиту свідків і потерпілих у судовому засіданні встановлено статтями 303, 308 КПК України (1960 року), а ст. 306 цього Кодексу передбачено, що оголосити показання свідка та потерпілого, дані ними під час дізнання чи досудового слідства, суд може з власної ініціативи або за клопотанням учасників процесу у випадках наявних суперечностей між показаннями, даними в суді та під час слідства, неявки в судове засідання свідків або потерпілих, якщо явка їх з тієї чи іншої причини є неможливою, а також в інших передбачених законом випадках.
На порушення вищезазначених вимог закону місцевий суд у мотивувальній частині вироку, як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбачено ч. 2 ст. 307 КК України, послався на показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які згідно з протоколом судового засідання не були допитані під час розгляду справи.
Крім того, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 306 КПК України (1960 року), за власною ініціативою, не обговоривши питання з учасниками процесу про можливість оголошення показань свідка ОСОБА_2, оголосив його показання, дані на досудовому слідстві, чим порушив процесуальні права сторони обвинувачення та захисту.
Положенням ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У рішенні «Олег Колесник проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що це порушує передбачені ст. 6 Конвенції гарантії. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати.
Також місцевий суд під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 не перевірив відповідність складених актів помічення та перерахування коштів, актів огляду покупця та інших документів оперативних закупівель вимогам Інструкції про порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання предметів, товарів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності (далі - Інструкція), та не зробив своїх висновків з цього приводу у вироку.
За таких обставин вирок місцевого суду не можна вважати законним, мотивованим і обґрунтованим, а тому він в порядку ст. 395 КПК України (1960 року) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
Оскільки суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу щодо ОСОБА_1, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення та виніс ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року), у зв'язку з чим вона також підлягає скасуванню.
Під час нового судового розгляду необхідно усунути виявлені порушення закону, повно й всебічно дослідити всі докази по справі, дати їм належну оцінку, перевірити інші доводи касаційної скарги засудженого, та з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 30 липня 2013 року та в порядку ст. 395 КПК України (1960 року) вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8