29 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 484/4284/14-а
Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Максютенко О.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.10.2014 року по справі за позовом Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України громадянина Грузії, -
В жовтні 2014 року Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України громадянина Грузії.
В обґрунтування позову зазначалося, що 08.08.2014 року в ході проведення заходів, пов'язаних з протидією нелегальній міграції на території м. Первомайська було виявлено гр. Грузії ОСОБА_1. При перевірці документів зазначеного громадянина було встановлено, що він прибув на територію України 20.07.2011 року через МТП «Іллічівський» з приватною метою в безвізовому порядку по національному паспорту НОМЕР_1, виданому Міністерством Юстиції Грузії у м. Тбілісі 20.06.2011 року та перебуває на території України нелегально, заходів щодо свого перебування не вживає уникає контактів з правоохоронними органами, чим грубо порушує «Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду та транзитного проїзду через її територію» та ухилився від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування на території України. В зв'язку з даними обставинами позивач просив задовольнити позов.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.10.2014 року позов задоволено. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Грузії, м. Тбілісі - видворено в примусовому порядку за межі України, заборонивши йому в'їзд в Україну на три місяці з моменту перетину кордону.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 прибув в Україну 20.09.2011 року через МТП «Іллічівський», в приватних справах, в безвізовому порядку та став мешкати за адресою: АДРЕСА_1, з часу прибуття до Первомайського РВ УДМС України в Миколаївській області з питання продовження реєстрації не звертався, чим порушив правила проживання іноземних громадян на території України.
08.05.2014 року у відношенні ОСОБА_1 працівниками Первомайського РВ УДМС України в Миколаївській області прийнято рішення про примусове повернення його за межі України. Про те, що ОСОБА_1 повідомлений про прийняття вказаного рішення свідчить його розписка, та особисті пояснення в судовому заміданні. Але у встановлений термін він не залишив територію Україну.
Під час вирішення справи по суді суд першої інстанції виходив з того, що існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 самостійно не покине територію України та навмисно буде ухилятись від виїзду, крім того подальших підстав для законного перебування даного громадянина на території України не має.
Проте судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції та вважає, що ним не дотримано положень норм діючого законодавства України, норм міжнародного права щодо спірних правовідносин та порушено права відповідача та її дітей з огляду на наступне.
Відповідно до п.6, ч.1 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Крім того, ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що він має доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка тяжко хворіє та знаходиться на медичному обліку в медичних установах на території України.
Також він зазначає, що в свою чергу підтверджується матеріалами справи, що на території України у апелянта народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, а також є ще двоє малолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5. Всі діти проживають в сім'ї разом з батьком - ОСОБА_1, матір'ю ОСОБА_7, а також із бабусею ОСОБА_8. Вся сім'я ОСОБА_7 мешкає за адресою АДРЕСА_1.
Судова колегія дослідивши матеріали справи вважає за необхідне також зазначити, що у відповідності до діючого законодавства позивачем та судом першої інстанції не враховано, що відповідач має сім'ю, дитину, яка є громадянином України, мету, кошти та підстави для подальшого проживання на території України.
Так, ОСОБА_1 є громадянином Грузії, однак виїхав до України з метою постійного проживання, перетинав кордон протягом кількох років неодноразово, оскільки в його рідній країні відбувалися військові дії, що зумовило його всією сім'єю переїхати до іншої країни.
Відповідно до статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає право особи на повагу до приватного і сімейного життя, відповідно до положень якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не надав належної уваги вищевикладеним обставинам та не врахував, що видворення особи з країни, де проживають члени його сім'ї (чоловік, неповнолітні діти), може призвести до порушення права на повагу до його сімейного життя, яке гарантується положеннями зазначеної вище статті Конвенції, та спричинити погіршення матеріального становища його близьких рідних.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року розглянуто та задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_7, дружини ОСОБА_1, дружини відповідача по цій справі, якою скасовано постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_7 за участю третьої особи Служби у справах дітей Миколаївської обласної Державної адміністрації про примусове видворення за межі України та відмовлено в задоволенні позову Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного судова колегія дійшла висновку, що в діях відповідача не вбачається протиправності, висновок щодо відсутності подальших підстав для законного перебування даного громадянина на території України є хибним, а тому, відповідно до норм чинного законодавства України та норм міжнародного права судова колегія дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області відмовити.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.10.2014 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України громадянина Грузії відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя Л.Є.Зуєва
суддя О.А.Шевчук
суддя А.Г.Федусик