11 грудня 2014 року м. Київ К/9991/63345/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Контрольно-ревізійного управління в м. Києві про визнання незаконним та скасування наказу від 22.12.2010 року №655-к, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
У січні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 22.12.2010 року №665-к, поновити на роботі і стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.07.2005 року наказом №169-о позивача призначено на посаду контролера-ревізора відділу контролю у сфері послуг, транспорту та зв'язку Контрольно-ревізійного управління у місті Києві. В подальшому він був переведений на посаду провідного контролера-ревізора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг.
На протязі роботи у відповідача позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обовязків. Так, наказом відповідача від 07.05.2010 року №71 за порушення трудової дисципліни позивача позбавлено премії на 100%.
Наказом від 26.08.2010 року №395-о за результатами службового розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, проти чого він не заперечував і цей наказ позивачем оскаржений не був.
Крім того, наказом відповідача від 07.05.2010 року №71 за порушення трудової дисципліни позивача позбавлено премії на 100%.
Після цього позивач втретє допустив порушення трудової дисципліни.
У складі робочої групи він приймав участь у проведенні планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Український державний центр транспортного сервісу Ліски». За результатами аналізу перевірки результатів вказаної ревізії, проведеного відділом внутрішнього аудиту КРУ в м. Києві, складено відповідну інформацію від 22.12.2010 року, якою встановлено, що позивачем при проведенні ревізії не дотримано вимоги п. 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Постанова № 550), а також не дотримано виконання п. 7.3. Методичних рекомендацій з оформлення органами державної контрольно-ревізійної служби результатів ревізії, затверджених наказом ГоловКРУ України від 28.04.2009 року №93, в частині організації, повноти і якості проведення ревізії.
У зв'язку з виявленням зазначених порушень та з урахуванням раніше оголошеної позивачу наказом від 26.08.2010 року догани, наказом від 22.12.2010 року №655-о позивача звільнено із займаної посади з 22.12.2010 року за систематичне невиконання трудових обов'язків на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що раніше відносно позивача вже було застосовано заходи дисциплінарного впливу за неналежне виконання посадових обов'язків, а тому його звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором, відповідає вимогам закону.
В обов'язки позивача як відповідної посадової особи, що проводили ревізію в складі ревізійної групи, входить складення та оформлення належним чином довідок. Невиконання цих вимог позивачем не заперечувалось і підтверджується його поясненнями, наданими у письмовій та усній формі під час аналізу результатів перевірки.
Колегія суддів приймає до уваги твердження судів першої та апеляційної інстанцій, що посилання позивача на те, що під час звільнення він перебував на лікарняному, є безпідставними, оскільки під час розгляду справи в судах відповідачем надано докази знаходження позивача в цей час на робочому місці. При цьому, судами прийнято до уваги як обставини видачі листа непрацездатності, так і зазначення в ньому про загальне захворювання позивача з висновком щодо необхідності амбулаторного режиму лікування.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача при прийнятті рішення про звільнення позивача.
Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
І.Я. Олендер