Ухвала від 29.12.2014 по справі 761/22306/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА

29 грудня 2014 року м. Київ К/800/67149/14

Суддя Вищого адміністративного суду України Рецебуринський Ю.Й. перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з 1 липня 2014 року. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з 1 липня 2014 року та прийнято в цій частині нову постанову, якою задоволено позовні вимоги з 28 лютого 2014 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійним законодавством України не передбачено обмежень права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання, оскільки положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з 7 жовтня 2009 року, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині дати зазначення перерахунку та виплати пенсії, суд апеляційної інстанції виходив з того, що терміном, з якого має відбуватись поновлення прав позивача є 28 лютого 2014 року - дата звернення з заявою до відповідача.

Таким чином, виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, у тому числі з порушеного відповідачем питання.

За наведених обставин у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.Й. Рецебуринський

Попередній документ
42025804
Наступний документ
42025806
Інформація про рішення:
№ рішення: 42025805
№ справи: 761/22306/14-а
Дата рішення: 29.12.2014
Дата публікації: 30.12.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі: