03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/54942/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року в справі за її позовом до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про перерахунок пенсії,
У березні 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом. Зазначала, що їй призначено пенсію за віком та має пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників війни, проте розмір її пенсії не підвищується на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Просила поновити строк звернення до суду, зобов'язати відповідача підвищити пенсію на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2000 року та стягнути заборгованість.
Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 17 березня 2011 року поновлено строк звернення до суду.
Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 04 квітня 2011 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії щодо відмови у перерахунку доплати учаснику війни щомісячно у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2006 року; зобов'язано здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії згідно до частини четвертої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, як учаснику війни, з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2006 року, та з вирахуванням сум, отриманих за цей період.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області та їй призначено пенсію за віком. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 01 січня 2000 року встановлено підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а з 01 січня 2007 року - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Листом від 02 березня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області повідомило позивача про розмір нарахованого з 01 січня 2000 року підвищення до пенсії як учаснику війни.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виплата підвищення пенсії позивачу проводилась у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, а не Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чим порушено право позивача. У зв'язку з тим, що у 2007 році було змінено розмір спірного підвищення пенсії, позовні вимоги підлягають задоволенню по 31 грудня 2006 року.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що з заявою про перерахунок підвищення пенсії на 50% мінімальної пенсії за віком як учаснику війни, передбаченого статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач на час дії вказаних норм законів, які передбачали таке підвищення у зазначеному в позові розмірі, не звертався, а з жовтня 2007 року відповідач у добровільному порядку виконує вимоги частини четвертої статті 14 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, яка не визнана неконституційною.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було встановлено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 75 процентів мінімальної пенсії за віком, іншим учасникам війни - на 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05 жовтня 2005 року було внесено зміни до частини четвертої статті 14 та викладено її в такій редакції: «учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Закон набрав чинності з 01 січня 2006 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується позивачем, що відповідач з 01 січня 2007 року підвищував позивачу пенсію у розмірі встановленому законом, який був чинним на той час, тобто у розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У межах строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на час звернення до суду, відповідач не порушив пенсійних прав позивача, зокрема, в частині щомісячного підвищення пенсії за віком як учаснику війни.
Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що вона не зверталась з заявою про перерахунок підвищення пенсії, оскільки була впевнена у правильності нарахувань, не впливає на правові висновки суду.
Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування і залишення в силі рішення суду першої інстанції не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/