25 грудня 2014 року м.Київ В/800/5561/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Голяшкін О.В., Калашнікова О.В., Леонтович К.Г., Стрелець Т.Г., Черпіцька Л.Т.,
перевіривши заяву Державної фінансової інспекції в місті Києві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року у справі №К/800/19337/14 за позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві до Управління туризму виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії, -
Державна фінансова інспекція в місті Києві звернулася з позовом до Управління туризму виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання виконати вимогу, а саме забезпечити відшкодування нанесеної матеріальної шкоди в розмірі 26800 грн., забезпечити відшкодування нанесеної матеріальної шкоди в розмірі 9790 грн., вжити заходи щодо притягнення винних осіб до відповідальності та зобов'язати повернути кошти до державного та місцевого бюджетів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, позов задоволено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року задоволено касаційну скаргу Управління туризму виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Державна фінансова інспекція в місті Києві звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року у даній справі з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих же норм матеріального права щодо права органу державного фінансового контролю на звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
В обґрунтування своїх вимог заявник надав копії постанови Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року у справі №К/800/27625/13 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2013 року у справі №К/800/45085/13.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для перегляду судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У постанові Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року, про перегляд якої просить заявник, в основу рішення про відмову у задоволенні позовних вимог судом касаційної інстанції покладено висновок про те, що орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході проведення підконтрольних установ, щодо коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства. Відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, стягується у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не шляхом заявлення позову до підконтрольної установи про виконання вимоги.
В постанові Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року у справі №К/800/27625/13, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції, задовольняючи позов Контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області про зобов'язання підприємства виконати пункт вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією, шляхом перерахування до державного бюджету заборгованості, зазначив про обов'язковість письмової вимоги органу державного фінансового контролю, невиконання якої є підставою для звернення органу контрольно-ревізійної служби до суду з позовом щодо зобов'язання усунути виявлені порушення, а також стягнення, в тому числі з підконтрольної установи, до бюджету безпідставно або неправомірно одержаних чи утриманих коштів.
Зі змісту вказаних судових рішень вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та прийняття судом касаційної інстанції різних по суті рішень, що є підставою для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року.
Посилання заявника на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2013 року про відмову у відкритті касаційного провадження про перегляд судових рішень попередніх інстанцій, якими визнано протиправним та скасовано п.1 вимоги державної фінансової інспекції в частині зобов'язання опрацювати матеріали ревізії на нараді колективу, колегія суддів вважає безпідставними через відсутність подібності правовідносин.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві до Управління туризму виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді