17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/10995/12
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Головчук С.В., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області про відшкодування компенсації за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 10 березня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року,
В січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1. 21 вересня 2010 року позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Проте управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області виплатило позивачу компенсацію при встановленні інвалідності ІІІ групи в розмірі 189,60 грн. Мінімальна заробітна плата станом на 1 жовтня 2010 року становила 907 грн, тому компенсація повинна бути виплачена в сумі 27210 грн. Просив стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму одноразової компенсації в розмірі 27020,40 грн.
Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 10 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплатити на користь ОСОБА_1 27020,40 грн. компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області задоволено частково. Постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 10 березня 2011 року скасовано в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації виплатити на користь ОСОБА_1 27020,40 грн. компенсації учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи. Ухвалено в цій частині нову постанову. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік у розмірі 30 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області, судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та 21 вересня 2010 року йому встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області виплатило позивачу одноразову компенсацію в розмірі 189,60 грн, установленому постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836.
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (у редакції, чинній з 9 липня 2007 року) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам IІI групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Частиною сьомою статті 48 Закону № 796-XII передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Статтею 62 вказаного Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836 було установлено учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, розміри одноразової компенсації, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 189,60 грн, що не відповідали розмірам, встановленим Законом № 796-XII.
Відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вихідним критерієм обрахунку спірної суми одноразової компенсації відповідно до положень статті 48 вказаного Закону визначено мінімальну заробітну плату, розмір якої встановлювався законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Враховуючи приведені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про неправомірність виплати позивачу одноразової компенсації інваліду ІІІ групи у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836, та про наявність законних підстав для виплати позивачу зазначених коштів у розмірі, визначеному статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовується, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року та змінену постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 10 березня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Головчук С.В.
Стародуб О.П.