"02" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/28698/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Борисенко І.В., Голубєвої Г.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі № 2а-2942/09/1970 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
У жовтні 2009 року Підприємець до суду заявив позов про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 12.03.2009 № 0000381704/0/16872, яким Державною податковою інспекцією визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 200 032,00 грн. (133 355,00 грн. - основний платіж та 66 677,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивач, перебуваючи з 01.01.2007 року на загальній системі оподаткування, зобов'язаний був зареєструватись з цього часу платником податку на додану вартість.
Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу (з доповненням), де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною податковою інспекцією за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 було проведено планову виїзну перевірку Підприємця з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
У ході перевірки фахівці Державної податкової інспекції дійшли висновку, викладеному в акті перевірки від 23.02.2009 №1399/17-426/НОМЕР_1, про порушення позивачем вимог 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, ст. 7, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ на суму 133 335,00 грн.
Підставою для таких висновків стало те, що у період з 01.01.2006 по 31.12.2006 позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку, отримав виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 493 000,00 грн., а з 01.01.2007 по 30.09.2007 перейшов на загальну систему оподаткування. Таким чином, на думку контролюючого органу, починаючи з січня 2007 року Підприємець повинен був зареєструватись платником ПДВ та відповідно декларувати та сплачувати відповідний податок, оскільки загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців перевищує 300 000,00 грн. аналогічна ситуація склалася і у 2007 - 2008 роки, зокрема позивачем у період з 01.10.2007 по 31.12.2007 було отримано виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 430 000,00 грн., у період з 01.10.2008 по 31.12.2008 - 370 000,00 грн., проте ПДВ з зазначених сум позивачем сплачено не було, що і призвело до заниження вказаного податку на загальну суму 133 335,00 грн.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків Державною податковою інспекцією винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Так, Указ Президента України від 03.07.1998 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ №727/98) є спеціальним нормативним актом, що визначає правила оподаткування доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
Статтею 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Статтею 5 вказаного Указу передбачено, що у разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Відповідно до ст. 6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, зокрема, не є платником податку на додану вартість.
Поширення загальної системи оподаткування, зокрема, положень Закону України "Про податок на додану вартість", на платника можливе лише з моменту втрати визначеного статтею 1 Указу статусу платника єдиного податку.
Відповідно до вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у том числі з використанню локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Таким чином, обрахування встановленого пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 зазначеного Закону граничного обсягу оподатковуваних операцій з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, здійснюється після переходу на загальну систему оподаткування.
При цьому абз. 2 п. 9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено: якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що до моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, положення Закону України "Про податок на додану вартість" щодо оподаткування поставок товару (послуг) не можуть поширюватися на такого платника. З моменту перевищення обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, починають розповсюджуватись положення Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема і пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону щодо підстав для обов'язкової реєстрації платником податку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин справи у періоди з 01.01.2006 по 31.12.2006 (2006 рік), з 01.01.2007 по 30.09.2007 (І - ІІІ квартали 2007 року) та з 01.01.2008 по 30.09.2008 (І - ІІІ квартали 2008 року) позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, сукупно отримав виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) за вказані періоди в сумах 493 000,00 грн., 430 000,00 грн. та 370 000,00 грн. відповідно, тобто фактично перевищення граничного розміру виручки, встановленого ст. 1 Указу, позивачем допущено не було.
З 01.01.2007 по 30.09.2007 (І - ІІІ квартали 2007 року) та з 01.01.2008 по 30.09.2008 (І - ІІІ квартали 2008 року) Підприємець перебував на загальній системі оподаткування та як вбачається з матеріалів справи та зокрема акту перевірки (а.с. 10) будь - яких доходів у зазначені періоди не отримував.
Таким чином, враховуючи, що фактичного перевищення розміру виручки, визначеного у ст. 1 Указу, не відбулось, а отже і безпідставним є твердження Державної податкової інспекції про перевищення позивачем встановленого пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" граничного обсягу оподатковуваних операцій після переходу на загальну систему оподаткування, з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, та беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана невірна юридична оцінка, що відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
За правилами Кодексу адміністративного судочинства України у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними, а в разі оскарження нормативно-правового акта-визнання його нечинним.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі № 2а-2942/09/1970 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.03.2009 № 0000381704/0/16872.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.В.Борисенко
Г.К.Голубєва