15 грудня 2014 року м. Київ К/800/18809/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014
та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014
у справі № 820/12514/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Груп»
до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Груп» звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 000872211 від 14.10.2013.
Поставною Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Газ Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, складено акт № 463/20-33-22-01-07/34954338 від 27.09.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: не підтверджено відповідними первинними документами витрати, зокрема, на оренду офісу в сумі 91 140 грн., що призвело до заниження податку на прибуток.
На підставі результатів проведеної перевірки, 14.10.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000872211 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 214 422,38 грн., в т.ч.: 158 322 грн. основного платежу та 56 100,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Матеріалами справи встановлено, що 01.01.2012 між ТОВ «Газ Груп» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень) № 2, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 108,5 кв. м., на 2 поверсі нежитлової будівлі літ. Д-2, розташованої за адресою: Харківська область, м. Харків, провулок Динамівський, 4, для здійснення господарської діяльності орендаря. В межах вказаного договору були проведені господарській операції на загальну суму 91 140 грн.
Факт здійснення господарських операцій за вказаним договором судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання-передачі наданих послуг, актами звірки стану взаємних розрахунків.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 зазначеного Кодексу до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 цього Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
Безумовною підставою, яка надає право платнику податків для включення витрат в склад об'єкту оподаткування податку на прибуток звітного періоду є наявність первинної документації, що підтверджує понесення платником податку витрат в звітному періоді, тому позивач в перевіряємому періоді правомірно включив витрати понесені за договором оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень), який укладений для здійснення своєї господарської діяльності, а його виконання підтверджується належною документацією.
Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.
Однак, як встановлено матеріалами справи, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату послуг були у позивача в наявності та надані для перевірки; договір, укладений між позивачем та контрагентом про оренду нерухомого майна (нежитлових приміщень) не був визнаний недійсним в установленому законодавством порядку.
Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.
За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний