03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/59287/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом громадської організації «Асоціація кримських автомобілістів» до голови Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 та заступника голови апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою громадської організації «Асоціація кримських автомобілістів» на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року,
У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач звернувся до голови Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 із запитом про надання письмової інформації від 11 березня 2011 року вих. №37, проте отримав відповідь від 12 березня 2011 року вих. № 3-477/11, що суперечить вимогам частини шостої статті 32 Закону України «Про інформацію». Адресована апеляційному суду Автономної Республіки Крим позивачем скарга від 21 березня 2011 року вих. №51 не була розглянута та протиправно направлена заступником голови апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_2 до Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим для приєднання до матеріалів цивільної справи. На думку позивача, внаслідок не розгляду його скарги сталося протиправне ухилення від притягнення голови Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за очевидне правопорушення та протиправне ухилення від надання позивачу письмової інформації на його запит від 11 березня 2011 року.
Просив зобов'язати голову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 розглянути у встановленому законом порядку запит від 11 березня 2011 року та надати позивачу обґрунтовану письмову інформацію за змістом цього запиту; зобов'язати заступника голови апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_2 розглянути у встановленому законом порядку скаргу позивача від 21 березня 2011 року.
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року в задоволенні позову громадської організації «Асоціація кримських автомобілістів» відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року апеляційну скаргу громадської організації «Асоціація кримських автомобілістів» залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку громадської організації «Асоціація кримських автомобілістів», судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Громадська організація «Асоціація кримських автомобілістів» звернулась до голови Сімферопольського районного суду ОСОБА_1 із запитом про надання письмової інформації від 11 березня 2011 року вих. №37, в якому просила надати інформацію про повний зміст підстав відмови в допуску юриста громадської організації «Асоціація кримських автомобілістів» ОСОБА_3 до участі у справі № 3-477/11 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 в якості його захисника як члена Громадської організації «Асоціація кримських автомобілістів» за письмовим дорученням юридичної особи від 23 лютого 2011 року, поданим до справи 24 лютого 2011 року.
Позивач в запиті вказав, що зазначена інформація повинна бути надана йому відповідно до частини першої статті 9, частини третьої статті 13, абзацу 3 частини третьої статті 21, частини першої статті 22, статті 29, частини третьої статті 34, частини першої статті 33 Закону України «Про інформацію» та не пов'язана зі здійсненням відповідачем головою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 повноважень судді.
Листом від 12 березня 2011 року вих. № 3-477/11 голова Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_1 надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що відповідно до статей 6, 11, 47 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» звернення до суду громадян або посадових осіб, що не є учасниками судового процесу з приводу конкретних справ, судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом. Також, відповідачем було роз'яснено, що кожний, хто не є стороною у справі, має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Не погодившись з наданою відповіддю, позивач звернувся до апеляційного суду Автономної Республіки Крим в порядку частини другої статті 11, статті 35 Закону України «Про інформацію» зі скаргою від 21 березня 2011 року вих. № 51 як до органу вищого рівня, в якій вимагав притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та надання письмової інформації по суті запиту від 11 березня 2011 року.
Заступник голови апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_2 листом від 25 березня 2011 року вих. № 3.14 направив зазначену скаргу до голови Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у зв'язку з тим, що вона відносилась до матеріалів позовної заяви громадської організації «Асоціація кримських автомобілістів», ОСОБА_4 до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим та його голови ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, визнання та поновлення порушених прав за належністю.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Згідно з частиною другою статті 35 Закону № 2657-XII у разі відмови в наданні документа для ознайомлення або відстрочки задоволення запиту запитувач має право оскаржити відмову або відстрочку до органу вищого рівня.
Відповідно до положень статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом. Незалежність судді забезпечується, зокрема, порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення, забороною втручання у здійснення правосуддя.
Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону № 2453-VI суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини стосуються отримання інформації щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_4; позивач не є особою, яка брала участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, оскільки згідно з нормами Глави 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення особами, які беруть участь у проваджені в справі про адміністративне правопорушення, є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілий, законні представники, захисник, свідок, експерт, перекладач.
При цьому суди першої та апеляційної інстанції врахували, що відповідно до статті 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи посвідчуються ордером, що його видає адвокатське об'єднання, або відповідною довіреністю на ведення справи.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2453-VI систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України.
Згідно зі статтею 27 Закону № 2453-VI, що передбачає повноваження апеляційного суду, апеляційний суд: 1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом; 2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції; 3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику; 4) надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства; 5) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Статтею 29 Закону № 2453-VI передбачено повноваження голови апеляційного суду:
1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
2) визначає адміністративні повноваження заступників голови апеляційного суду;
3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
4) видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ;
5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у апеляційному суді в десятиденний строк з дня їх утворення;
6) забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду;
7) контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів апеляційного суду;
9) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Відповідно до статті 30 Закону № 2453-VI заступники голови апеляційного суду здійснюють адміністративні повноваження, визначені головою суду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не звертався із запитом про надання будь-якого документа для ознайомлення, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, його голова або заступники в розумінні Законів України «Про інформацію» та «Про судоустрій і статус суддів» не є органом вищого рівня, який повинен розглядати скарги на дії голів місцевих судів щодо надання чи відмови в наданні інформації, тому позивач не міг в обраний ним спосіб оскаржувати відповідь голови Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим до апеляційного суду Автономної Республіки Крим. Своїми діями позивач фактично висловлює свою незгоду з прийнятим рішенням за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 в Сімферопольському районному суді Автономної Республіки Крим, намагається, не будучи учасником судового процесу, поставити його законність під сумнів, що не відповідає жодній процесуальній нормі щодо порядку розгляду зазначеної категорії справ.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу громадської організації «Асоціація кримських автомобілістів» залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.