Верховного Суду України у складі:
головуючого
Федченка О.С.,
суддів
Філатова В.М., Нікітіна Ю.І.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 06 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на судові рішення щодо неї.
За вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2005 року ОСОБА_1, 1953 року народження, громадянка України, раніше не судима,
засуджена за ст. 122 ч.1 КК України до 10 місяців виправних робіт з відрахуванням 10 % із суми заробітку засудженої в доход держави.
Суд постановив стягнути з ОСОБА_1: 600 грн. моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2; 130 грн. 70 коп. на відшкодування витрат за лікування потерпілої.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 06 червня 2005 року зазначений вирок залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що 05 березня 2003 року, приблизно о 9 годині, коли вона перебувала на подвір'ї біля будинку АДРЕСА_1, між нею та потерпілою ОСОБА_2 на ґрунті тривалих особистих неприязних стосунків з ОСОБА_2 виникла сварка, яка переросла в бійку. У ході цієї бійки ОСОБА_1 рукою ударила потерпілу по обличчю і укусила її за один із пальців лівої кисті. В результаті потерпіла отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді крайового перелому середньої фаланги пальця лівої кисті.
У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджена ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених щодо неї судових рішень, посилаючись на відсутність у її діях складу злочину, оскільки вважає, що вона діяла у стані необхідної оборони.
Заслухавши доповідь судді та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженої, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України судових рішень, є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Висновки суду щодо необхідності кваліфікації дій засудженої ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КК України відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам і така кваліфікація є правильною.
Із змісту показань потерпілої ОСОБА_2, які вона дала в судовому засіданні видно, що 05 березня 2003 року між нею та ОСОБА_1 відбулась сварка, яка переросла в бійку, вході якої засуджена вкусила її зубами за середній палець лівої руки.
Показання потерпілої узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Факт конфлікту та бійки з потерпілою не заперечувала в судовому засіданні і сама засуджена ОСОБА_1
Згідно наявних в матеріалах справи висновків судово-медичної експертизи виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження, зокрема, у виді крайового перелому середньої фаланги пальця лівої кисті відносяться до категорії середньої тяжкості та могли утворитися від укусу в указаний період. Будь-яких даних, які б ставили під сумнів правильність висновку експертизи по справі не встановлено.
Посилання засудженої на те, що вона оборонялась від нападу потерпілої, у зв'язку з чим в її діях відсутній склад злочину, колегія суддів вважає надуманими і такими, що суперечать фактичним обставинам.
Так, зокрема, не тільки із показань потерпілої, а й з показань свідка ОСОБА_4 видно, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочався за ініціативою засудженої, та мав взаємний характер.
Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновків суду, колегією суддів по справі не виявлено.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 відмовити.
Філатов В.М. Нікітін Ю.І. Федченко О.С.