Ухвала
22 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів:Леванчука А.О., Мазур Л.М., Маляренка А.В.,Юровської Г.В.
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору дарування недійсним,
У липні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона була власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1. У вересні 2011 року вона дізналася, що власником зазначеного будинку та земельної ділянки є її дочка - ОСОБА_7 на підставі договорів дарування від 7 серпня 2001 року. Позивач ОСОБА_6 зазначала, що підписала спірні договори під впливом помилки, вважаючи, що підписує зовсім інші документи.
Враховуючи наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати недійсними з моменту укладення договори дарування житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 7 серпня 2001 року. Скасувати держаний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на зазначений будинок та земельну ділянку.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 8 серпня 2014 року поновлено ОСОБА_6 строк для звернення до суду. Визнано недійсним з моменту укладення договір дарування земельної ділянки площею 888 кв. м. по АДРЕСА_1 від 7 серпня 2001 року. Скасовано державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_7 31 серпня 2001 року. Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 888 кв. м. по АДРЕСА_1. Визнано недійсним з моменту укладення договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 від 7 серпня 2001 року. Визнано за ОСОБА_6 право власності на житлового будинку по АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2014 року рішення районного суду скасовано та ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у вищевказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2014 року на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2014 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема ст. ст. 56, 425, 426 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на рішення апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2012 року, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2012 року, рішення апеляційного суду Донецької області від 20 лютого 2013 року, рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2011 року.
Обґрунтовуючи вимоги, заявник посилається також на постанову колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 червня 2014 року у справі про визнання договорів дарування недійсними.
Відповідно до п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України» судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року № 697-V.
Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним.
Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Постанова колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 червня 2014 року прийнята у порядку глави 3 розділу V ЦПК України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, не є судовим рішенням касаційного суду, а тому на неї не може здійснюватись посилання як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2012 року, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2012 року та від 20 лютого 2013 року, рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2011 року не є судовими рішеннями касаційного суду, а тому на них не може здійснюватись посилання як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи вимоги заяви заявники посилаються також на:
- ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 листопада 2008 року у справі про визнання недійсним договору дарування;
- ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року у справі про визнання договору дарування недійсним;
· рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2012 року у справі про визнання недійсним договору дарування квартири;
· ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2013 року у справі про визнання договору дарування недійсним;
· ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року у справі про визнання договорів дарування недійсними;
· ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2012 року у справі про визнання договору дарування недійсним;
· ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування ст. ст. 353-360 ЦПК України», під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Із доданих до заяви копій ухвал колегій суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року, 16 жовтня 2013 року від 30 жовтня 2013 року , копії рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2012 року, копій ухвал суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2013 року та від 21 березня 2012 року, копії ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 листопада 2008 року не вбачається передбаченої ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстави для перегляду ухвали колегії судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2014 року, оскільки у зазначених судових рішеннях предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і фактичні обставини справи не є тотожними порівняно з ухвалою, про перегляд якої подано заяву.
Перевіривши заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України.
Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору дарування недійсним, за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2014 року до провадження Верховного Суду України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Ситнік
Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур А.В. Маляренко Г.В. Юровська