22 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,
Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,
розглянувши заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року в справі за клопотанням Компанії «Фамед Інжиніринг ГмбХ енд Ко КГ» (VAMED Engineering GmbH & CO KG), заінтересована особа - Державне підприємство для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України, про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 04 квітня 2013 року у справі АС № 195а/2012,
У серпні 2013 року Компанія «Фамед Інжиніринг ГмбХ енд Ко КГ» (VAMED Engineering GmbH & CO KG) звернулася до суду з клопотанням, у якому просила скасувати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 04 квітня 2013 року в справі АС № 195а/2012 за позовом Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України (далі - ДП «Укрмедпостач» МОЗ України) до Компанії «VAMED Engineering GmbH & CO KG» (Австрія) про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.
У зазначеному клопотанні заявник вказував, що рішенням МКАС при ТПП України від 04 квітня 2013 року у справі АС № 195а/2012 задоволено позовну заяву ДП «Укрмедпостач» МОЗ України до Компанії «VAMED Engineering GmbH & CO KG» (Австрія) про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.
Вказаним рішенням зобов'язано відповідача в арбітражній справі - Компанію «VAMED Engineering GmbH & CO KG» - протягом 90 календарних днів з моменту отримання рішення здійснити заміну медичного обладнання, а саме: інкубатора транспортного моделі ІТ-158-ТS, поставленого за договором поставки від 14 вересня 2009 року у кількості 85 одиниць, замінити на транспортні інкубатори, які за своєю якістю, ефективністю та безпечністю будуть відповідати умовам договору та нормам чинного законодавства України та які можна буде використовувати за призначенням в Україні; у випадку невиконання вказаної вимоги в установлений строк присуджено стягнути з відповідача на користь позивача 4 973 590,55 євро, сплачених за вищевказане медичне обладнання, а також стягнути з відповідача на користь позивача 34 058,77 євро в порядку відшкодування сплаченого арбітражного збору.
Заявник вважав, що рішення МКАС при ТПП України у справі АС № 195а/2012 підлягає скасуванню згідно з вимогами ст. 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», оскільки арбітражне застереження, на підставі якого розглянуто спір і винесено арбітражне рішення, є недійсним, а ухвалене, на його думку, арбітражем рішення у справі не відповідає публічному порядку України, до того ж склад третейського суду та арбітражна процедура не відповідали угоді сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року клопотання Компанії «Фамед Інжиніринг ГмбХ енд Ко КГ» (VAMED Engineering GmbH & CO KG) про скасування рішення МКАС при ТПП України від 04 квітня 2013 року у справі АС № 195а/2012 задоволено.
Скасовано рішення МКАС при ТПП України від 04 квітня 2013 року в справі АС № 195а/2012 за позовом ДП «Укрмедпостач» МОЗ України до Компанії «VAMED Engineering GmbH & CO KG» (Австрія).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року апеляційні скарги ДП «Укрмедпостач» МОЗ України та представника МОЗ України - Богачева Р.М. - відхилено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року касаційні скарги ДП «Укрмедпостач» МОЗ України та заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я, до яких приєдналося Міністерство охорони здоров'я України, відхилено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року залишено без змін.
У листопаді 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від заступника Генерального прокурора України надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. ст. 1, 29 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 49 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року, ратифікованої УРСР 18 березня 1963 року, Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, ратифікованої УРСР у 1960 році, а також ст. 4 ГПК України.
Відповідно до вимог статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального і процесуального права заявник посилається на:
- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2012 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року в справі за клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма від 28 квітня 2011 року, якою оскаржувані ухвали про задоволення клопотання залишено без змін;
- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року в справі за клопотанням про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, якою оскаржувані ухвали про залишення клопотання без задоволення залишено без змін;
- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 20 листопада 2013 року в справі за клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в Україні, якою оскаржувану ухвалу апеляційного суду про відмову в задоволенні клопотання скасовано, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2013 року про задоволення клопотання залишено в силі;
- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2014 року в справі за клопотанням про надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 14 липня 2011 року та від 07 жовтня 2011 року, якою оскаржувані ухвали про часткове задоволення клопотання залишено без змін.
Згідно з п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.
Постановляючи ухвалу від 30 липня 2014 року про відхилення касаційних скарг ДП «Укрмедпостач» МОЗ України та заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, до яких приєдналося Міністерство охорони здоров'я України, і залишаючи без змін оскаржувані ухвали, суд касаційної інстанції дійшов висновку про невідповідність арбітражної угоди законодавству України, а отже, про відсутність компетенції арбітражного суду щодо розгляду цього спору, оскільки на час укладення договору поставки відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України заборонялося передавати спори, які виникають з договорів, укладених у зв'язку із задоволенням державних потреб, на вирішення третейського (арбітражного) суду; при цьому суд касаційної інстанції зазначив, що оскаржуване рішення арбітражного суду на порушення Регламенту МКАС при ТПП України та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» містить напис, здійснений головою МКАС при ТПП України про причини відсутності підпису третього арбітра на вказаному рішенні, що є порушенням арбітражної процедури.
Зі змісту копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2012 року, на яку заявник посилається як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, вбачається, що суд касаційної інстанції, залишаючи без змін оскаржувані ухвали, якими надано дозвіл на примусове виконання рішення Арбітражного інституту торгової палати м. Стокгольма від 28 квітня 2011 року в справі за позовом Компанії «Remington Worldwide Limited» до держави Україна про відшкодування збитків, керувався положеннями Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та дійшов висновку, що клопотання Компанії «Remington Worldwide Limited» про надання дозволу на примусове виконання вищезазначеного рішення відповідає вимогам Нью-Йоркської конвенції.
Зі змісту копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, на яку заявник посилається як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, вбачається, що суд касаційної інстанції, залишаючи без змін оскаржувані ухвали, якими у цій справі залишено без задоволення клопотання Компанії «International Port Services Limited» про скасування рішення МКАС при ТПП України, виходив із того, що спір розглядався відповідно до чинного законодавства України, що відповідає вимогам ст. 28 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. 14 Регламенту МКАС при ТПП України та не суперечить арбітражному застереженню, викладеному в п. 7.1 вказаного контракту.
Зі змісту копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року, на яку заявник посилається як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, вбачається, що суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, якою відмовлено в задоволенні клопотання Компанії «Cі Емеральд С.А.» про надання дозволу на примусове виконання на території України Другого проміжного остаточного арбітражного рішення від 17 березня 2010 року в справі про арбітраж між Компанією «Cі Емеральд С.А.» та Державним підприємством «Суднобудівний завод імені 61 комунара», і залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції, якою надано дозвіл на примусове виконання вказаного рішення, виходив із того, що ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду.
Зі змісту копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року, на яку заявник посилається як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, вбачається, що суд касаційної інстанції, залишаючи без змін оскаржувані ухвали, якими надано дозвіл на примусове виконання арбітражних рішень Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 14 липня 2011 року та від 07 жовтня 2011 року в справі про солідарне стягнення з Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради на користь Акціонерного товариства «Euroecology International Corporation» грошових коштів, керувався положеннями Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та виходив із того, що визнання та виконання арбітражних рішень Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 14 липня 2011 року та від 07 жовтня 2011 року передбачено договором між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, ратифікованим 10 січня 2002 року і чинним з 18 листопада 2002 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року в справі № 6-20383св14 та надані у приклад неоднакового застосування норм матеріального права копії ухвал суду касаційної інстанції від 26 грудня 2012 року, від 18 грудня 2013 року, від 19 березня 2014 року та від 16 липня 2014 року містять ознаки неоднакового застосування судом ст. ст. 1, 29 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 49 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року, ратифікованої УРСР 18 березня 1963 року, Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, ратифікованої УРСР у 1960 році, а справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України.
Керуючись ст. ст. 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за клопотанням Компанії «Фамед Інжиніринг ГмбХ енд Ко КГ» (VAMED Engineering GmbH & CO KG), заінтересована особа - Державне підприємство для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України, про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 04 квітня 2013 року у справі АС № 195а/2012, за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року.
Ухвалу разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України.
Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Ситнік
Судді: Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк
Г.В. Юровська