Ухвала
іменем україни
10 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Мостової Г.І.,
Попович О.В., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус», ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним іпотечного договору, зобов'язання виключення з реєстру записів від 05 квітня 2011 року про реєстрацію заборони відчуження та обтяження іпотекою нерухомого майна, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2014 року,
У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на забезпечення виконання умов договору про відкриття кредитної лінії, укладеного 19 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсільгосппродукт» (далі - ТОВ «Укрсільгосппродукт»), на суму 10 млн грн, строком повернення до 18 лютого 2014 року, 19 лютого 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір № 13/Zкіп-08, відповідно до якого останній як майновий поручитель передав в іпотеку належне йому на праві власності майно: нежилі приміщення за № № 1-35 (група приміщень № 1) першого поверху; нежилі приміщення за № № 1-28 (група приміщень № 2) другого поверху; нежилі приміщення за № 2 (група приміщень № 5) мезоніну, що розташовані у будинку АДРЕСА_1.
У зв'язку з розпочатою у січні 2010 року ліквідацією ТОВ «Укрпромбанк» на підставі постанови Національного банку України у червні 2010 року за договором про передачу активів та кредитних зобов'язань від ТОВ «Укрпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» перейшли права вимог за кредитними договорами, у тому числі за договором від 19 лютого 2008 року про відкриття кредитної лінії на суму 10 млн грн, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ Укрсільгосппродукт».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року, задоволено позов ОСОБА_5 про розірвання іпотечного договору від 19 лютого 2008 року № 13/Zкіп-08, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_5, після чого за заявою останнього запис про обтяження предмета іпотеки був виключений із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а предмет іпотеки відчужений за договором купівлі-продажу відповідачу ОСОБА_3, яким спірні нежитлові приміщення передано в іпотеку відповідачу - Публічному акціонерному товариству «Комерційний Банк «Глобус» (далі - ПАТ «КБ «Глобус») за укладеним між ними договором іпотеки від 05 квітня 2011 року № 08-1/ЮЗІ-11.
Однак Верховний Суд України скасував вищевказані судові рішення та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5 про розірвання іпотечного договору від 19 лютого 2008 року № 13/Zкіп-08, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_5
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2012 року, допущено поворот виконання скасованого рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року про розірвання іпотечного договору від 19 лютого 2008 року № 13/Zкіп-08, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_5, та поновлено запис про обтяження предмета іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Водночас на даний час залишились чинними іпотечний договір від 05 квітня 2011 року № 08-1/ЮЗІ-11, укладений між ПАТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_3, щодо спірних приміщень та записи у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05 квітня 2011 року про реєстрацію заборони відчуження та обтяження іпотекою нерухомого майна.
Посилаючись на ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та ст. ст. 203, 215, 216, 236 ЦК України, позивач просив визнати недійсним іпотечний договір від 05 квітня 2011 року № 08-1/ЮЗІ-11 та виключити з реєстру записи від 05 квітня 2011 року про реєстрацію заборони відчуження та обтяження іпотекою нерухомого майна.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2014 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач ПАТ «КБ «Глобус» просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.
Проте оскаржувані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій зазначеним вимогам закону не відповідають.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за вищевказаним судовим рішенням про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2010 року відновлено з моменту укладання іпотечного договору від 19 лютого 2008 року правове становище ПАТ «Дельта Банк» як зареєстрованого та пріоритетного іпотекодержателя, яке існувало до виключення з державних реєстрів реєстраційних записів про іпотеку на підставі рішення Шевченківського районного суд м. Києва від 27 квітня 2010 року, яке в подальшому скасовано судом касаційної інстанції.
З огляду на зазначене суд вважав, що іпотечні права позивача є такими, що не припинялися.
Таким чином, визнаючи недійсним договір іпотеки від 05 квітня 2011 року № 08-1/Ю31-11, укладений між ПАТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_3, суд виходив з того, що на момент укладання цього договору діяв договір іпотеки від 19 лютого 2008 року № 13/Zкіп-08, укладений між TOB «Укрпромбанк» та ОСОБА_5 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 19 лютого 2008 року № 13/К-08 , який не був виконаний, а ТОВ «Укрпромбанк» як первісний іпотекодержатель та ПАТ «Дельта Банк» як новий іпотекодержатель згоди на передачу забезпеченої договором нерухомості в наступну іпотеку не надавали.
Проте з такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).
Так, за ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з нормами ЦПК України спосіб судового захисту та підставу й предмет позову визначає позивач.
Звертаючись у травні 2013 року до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги ст. 12 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 203, 215, 216, 236 ЦК України та просив з цих підстав визнати недійсним іпотечний договір від 05 квітня 2011 року № 08-1/ЮЗІ-11, також виключити з реєстру записи від 05 квітня 2011 року про реєстрацію заборони відчуження та обтяження іпотекою нерухомого майна.
Так, ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» установлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку
майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
На а. с. 41-43 міститься рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року у справі № 22-2690/14517/12 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ПАТ «КБ «Глобус», ТОВ «Укрсільгосппродукт», про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, яким позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено, стягнуто на користь ПАТ «Дельта Банк» частину заборгованості ТОВ «Укрсільгосппродукт» на загальну суму 10 519 273 грн за кредитним договором від 19 лютого 2008 року № 13/К-08 шляхом визнання відповідно до п. 4.4.1 іпотечного договору від 19 лютого 2008 року № 13/Zкіп-08 за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення загальною площею 1 189,60 кв. м, що розташовані у будинку АДРЕСА_1, до яких входять нежилі приміщення за № № 1-35 (група приміщень № 1) першого поверху; нежилі приміщення за № № 1-28 (група приміщень № 2) другого поверху; нежилі приміщення за № 2 (група приміщень № 5) мезоніну.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року скасовано в частині задоволення позовних вимог, ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково, у рахунок погашення частини заборгованості ТОВ «Укрсільгосппродукт» перед ПАТ «Дельта Банк» на загальну суму 10 519 273 грн за кредитним договором від 19 лютого 2008 року № 13/К-08 звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання відповідно до п. 4.4.1 іпотечного договору від 19 лютого 2008 року № 13/Zкіп-08 за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки - нежилі приміщення загальною площею 1 189,60 кв. м, що розташовані у будинку АДРЕСА_1, до яких входять нежилі приміщення за № № 1-35 (група приміщень № 1) першого поверху; нежилі приміщення за № № 1-28 (група приміщень № 2) другого поверху; нежилі приміщення за № 2 (група приміщень № 5) мезоніну (а. с. 44-48).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2012 року відмовлено на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у вищевказаній справі за касаційними скаргами ПАТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2012 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року (а. с. 49-52).
Проте суди не надали належної оцінки вищевказаним судовим рішенням, що призвело до порушення норм процесуального права - неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, поза увагою судів залишилася та обставина, що на підставі зазначеного вище рішення суду позивач отримав у власність визначений договором предмет іпотеки, позбувшись статусу іпотекодержателя і набувши статус власника майна, проте, звертаючись у травні 2013 року до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору правовими підставами, передбаченими, зокрема, ст. 12 Закону України «Про іпотеку», хоча вказаною статтею передбачені наслідки у разі порушення прав іпотекодержателя, а не прав власника майна, набутого в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, суди в достатньому обсязі не з'ясували питання про те, чи позивачем обраний належний спосіб захисту порушеного права і, чи поновлює його порушене право обраний спосіб захисту.
Разом з тим, зобов'язуючи третю особу - Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві (далі - РС ГУЮ у м. Києві), виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна певні записи, суд на порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв повному та всебічному розгляду справи, зокрема не обговорив питання про необхідність зміни правового статусу РС ГУЮ у м. Києві з третьої особи на відповідача з належним оформленням цієї процесуальної дії.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України не перевірив у достатньому обсязі доводів апеляційної скарги, а також законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору.
Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212-215, 303, 315 ЦПК України не дотрималися норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
Г.І. Мостова
О.В. Попович
О.В. Ступак