іменем україни
10 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мостової Г.І.,
суддів: Ізмайлова Т.Л.,
Олійник А.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», про визнання права власності на підсобне нежитлове приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Одеської області від 01 жовтня 2014 року,
У червні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на підсобне нежитлове приміщення загальною площею 32,7 кв. м, яке розташоване у будинку АДРЕСА_1
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалась на те, що вона мешкає у квартирі АДРЕСА_1, яка їй належить на праві власності на житло від 19 березня 1993 року. У 1964 році позивач за власні кошти для задоволення власних потреб добудувала до своєї квартири підсобне приміщення загальною площею 32,7 кв. м і починаючи з 2003 року її син ОСОБА_3 збирав необхідну документацію для відповідного оформлення права власності на зазначене приміщення, були отримані висновки пожежників, СЕС, Управління культурної спадщини та архітектури. Також розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 вересня 2004 року № 201 було дозволено користування та експлуатація зазначеного приміщення. У подальшому син позивача продовжував збирати відповідні документи для оформлення права власності, однак документи були втрачені в одному з управлінь міськвиконкому, у зв'язку з чим позивач була позбавлена можливості оформити документи. До цього часу позивач користувалась вищезазначеним підсобним приміщенням, тобто вже більш 45-ти років.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2009 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на підсобне нежитлове приміщення загальною площею 32,7 кв. м, яке розташоване у будинку АДРЕСА_1
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 01 жовтня 2014 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2009 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з 25 листопада 1959 року та є власником зазначеної квартири відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 березня 1993 року, яке зареєстровано в Комунальному підприємстві «Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 01 червня 1993 року.
У період 1964 року позивач побудувала у дворі вказаного будинку підсобне приміщення для зберігання речей домашнього побуту. Відповідно до технічного паспорта на підсобне приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 виданого на ім'я позивача 16 березня 2005 року загальна площа зазначеного приміщення складає 32, 7 кв. м.
Згідно з листами Управління пожежної безпеки та АРР в Одеській області МНС України від 16 жовтня 2003 року, Державної СЕС Приморського району м. Одеси від 28 січня 2004 року, Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обладміністрації від 11 лютого 2004 року, УАМ Виконавчого комітету Одеської міської ради від 16 березня 2004 року, вказане приміщення дійсно належить позивачу в якості підсобного нежитлового приміщення та придатне для подальшої експлуатації. Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 вересня 2004 року № 2901 зазначене нежитлове підсобне приміщення закріплено за позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За наявності спору, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснили самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
Відповідно до положень Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-III «Про планування і забудову територій» будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що вищезазначене нежитлове підсобне приміщення у встановленому законом порядку введене в експлуатацію, а також, що будівництво вказаного приміщення здійснено за наявності дозволу на виконання будівельних робіт, обов'язковість отримання якого передбачена ст. 29 вказаного Закону, а також на земельній ділянці, яка належить позивачу, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво може мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає положенням ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 01 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді: Т.Л. Ізмайлова
А.С. Олійник