Ухвала
17 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гончара В.П.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2014 року, -
У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дніпроважмаш» (далі - ПАТ «Дніпроважмаш») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Позов неодноразово уточнювався щодо розміру та періоду нарахування заборгованості. Остаточно позивач просив стягнути із ОСОБА_3 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 2 475, 62 грн за період із 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2012 року, посилаючись на те, що гуртожиток по АДРЕСА_1 належить підприємству на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2011 року. Відповідач є користувачем жилої кімнати НОМЕР_1 у гуртожитку, разом з тим, внаслідок порушення ним строку та порядку внесення плати за комунальні послуги утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути із боржника.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дніпроважмаш» заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 1 квітня 2012 року у розмірі 2 475, 62 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
У справі встановлено, що ПАТ «Дніпроважмаш» є власником гуртожитку по АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2002 року та витягом про державну реєстрацію прав (а. с. 8-10).
Сторонами визнається, що ОСОБА_3 займає кімнату НОМЕР_1 в указаному гуртожитку площею 23 кв. м.
Примірне положення про гуртожитки, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, (п. п. 18, 38) зобов'язує його мешканців своєчасно (не пізніше десятого числа наступного за оплачуваним місяця) вносити плату за користування жилою площею та за комунальні послуги.
Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги за ставками квартирної плати (тарифах), встановленими для будинків державного та громадського житлового фонду.
Крім того, правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги»
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово комунальних послуг.
Остаточно уточнюючи вимоги, позивач як власник гуртожитку просив стягнути із ОСОБА_3 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 2 475, 62 грн за період із 1 квітня 2009 року по 1 квітня 2012 року з урахуванням часткового погашення простроченої за цей період суми.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п. п. 8, 11 від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України.
У мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На суд апеляційної інстанції такі вимоги покладаються в силу ст. ст. 303, 315 ЦПК України.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення не містять розрахунків стягнутої судами суми та висновків про належність і достовірність доказів, на підставі яких проведено нарахування заявленого до стягнення боргу.
Суди не дали оцінки довідці ПАТ «Дніпроважмаш» № 115 від 9 грудня 2013 року (а. с. 87, 88), згідно якої заборгованість ОСОБА_3 станом на 1 жовтня 2013 року з урахуванням платежів на погашення боргу за попередні періоди нарахування становить 2 386, 38 грн, із яких 215, 82 грн прострочено після 1 квітня 2012 року (кінцевого строку розрахункового періоду, за який стягується заборгованість).
Крім того, судами не з'ясовано обставин про те, які суми і за який період нарахування вносилися відповідачем у рахунок оплати за житлово-комунальні послуги та на погашення яких платежів (прострочених, поточних) їх спрямовано.
Таким чином, обставини, які мають значення для правильного вирішення справи не встановлені, а тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.П. Гончар
Судді: В.І. Амелін
Т.П. Дербенцева
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко