Ухвала
іменем україни
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючої ОСОБА_3,
суддів: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 06 жовтня 2014 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 вересня 2014 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження,
уродженця м. Семенівки Чернігівської області,
проживаючого у АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК,
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Просить пом'якшити призначений із застосуванням ст. 69 КК захід примусу, звільнивши від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Вважає, що суди не повною мірою врахували пом'якшуючі покарання обставини, а саме: визнання вини, щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, а також наявність на його утримані вагітної дружини та малолітньої дитини.
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 липня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні.
Судом ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він за обставин, детально викладених у вироку, 28 березня 2014 року у м. Славутичі Київської області незаконно з метою збуту придбав у особи, щодо якої зареєстровано окреме провадження, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав при собі і того ж дня близько 20.20 год. на автостанції «Славутич» шляхом пересилання через водія автобуса збув ОСОБА_2 за 298, 50 грн.
04 квітня 2014 року у м. Славутичі ОСОБА_1 незаконно з метою збуту придбав у особи, щодо якої зареєстровано окреме провадження, небезпечний наркотичний засіб - АМ2201, який зберігав при собі і того ж дня близько 15.50 год. на автобусній зупинці по вул. Героїв Чорнобиля шляхом пересилання через водія автобуса збув ОСОБА_2 за 300 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 22 вересня 2014 року вирок залишено без змін.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги та витребування матеріалів кримінального провадження, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 307 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
З наданої копії вироку вбачається, що суд, призначаючи покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК, поряд із ступенем тяжкості вчиненого злочину, врахував дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утримані малолітню дитину. Крім того, суд взяв до уваги пом'якшуючі покарання обставини: визнання ОСОБА_1 винуватості, щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.
З огляду на все це, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільної небезпечності та всіх інших обставин, що мають правове значення при виборі заходу примусу, в тому числі й тих, на які є посилання в скарзі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Водночас суд, дотримавшись приписів статей 50, 65 КК, призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК, нижче від найнижчої межі санкції кримінального закону, за який його засуджено.
Призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Підстав для пом'якшення заходу примусу, зокрема, для застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання, про що йдеться у поданій касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Крім того, аналогічні за змістом доводи про пом'якшення призначеного покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, які суд належно розглянув і відмовив у їх задоволенні, навівши докладне обґрунтування прийнятого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 не міститься переконливих аргументів необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження, а зі змісту скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
З огляду на викладене, керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 вересня 2014 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5