24 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Гримич М.К., Умнової О.В.,Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Броварської міської ради Київської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_6 - ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Київської області від 05 березня 2014 року,
У квітні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суд із вказаним вище позовом до Броварської міської ради Київської області, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що його батько, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року та тітка ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, були рідними братом та сестрою. Після смерті тітки відкрилася спадщина на все належне їй майно.
Встановлений ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини він пропустив, оскільки дізнався про смерть тітки тільки через шість років, під час перебування у відпустці у м. Броварах. Починаючи з 2004 року по грудень 2010 року працював у м. Тинда, Російської Федерації, в Україну протягом вказаного періоду часу не приїздив.
Позивач вважає, що він пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, тому просив суд визначити додатковий строк тривалістю у два місяці для подачі відповідної заяви до нотаріальної контори.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2011 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_6 додатковий строк - два місяці з дня набрання рішення законної сили для подачі ним заяви про прийняття спадщини за правом представлення після смерті тітки ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 05 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що батько позивача ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та тітка позивача ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідними братом і сестрою.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_9, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року у віці 64 роки, про що в Книзі реєстрації смертей 16 жовтня 2006 року зроблено відповідний актовий запис.
За повідомленням Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_9 не відкривалася.
Позивач ОСОБА_6 є племінником померлої ОСОБА_9 і в даному випадку він є спадкоємцем за правом представлення після смерті останньої з підстав, передбачених ч. 3 ст. 1266 ЦК України.
Також судом першої інстанції встановлено, що позивач про смерть тітки дізнався лише у грудні 2010 року, у зв'язку з чим він не міг у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті тітки.
На підставі таких встановлених обставин та керуючись нормами ч. 3 ст. 1272 ЦК України, міськрайонний суд дійшов до висновків про обґрунтованість позовних вимог.
Ухвалюючи у справі нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено поважності пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини після смерті тітки, оскільки ним не надано безспірних доказів його перебування в період з 25 лютого 2004 року по квітень 2011 року на території Російської Федерації.
Зазначені висновки апеляційного суду відповідають вимогам матеріального і процесуального закону та зроблені при повному з'ясуванні усіх обставин справи.
Частиною 1 ст. 3, ч. 1 ст. 11 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
На підтвердження поважності причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, позивачем було надано суду не завірену належним чином копію довідки товариства з обмеженою відповідальність «Російські залізні дороги» від 15 березня 2011 року з якої вбачається, що він працює на комбінаті харчування станції Тинда (Російська Федерація) на посаді інженера технолога з 25 лютого 2004 року та по теперішній час (т. 1 а. с. 13).
Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2011 року оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_10, який не був залучений до участі у справі в суді першої інстанції. Зазначав, що рішенням суду першої інстанції порушено його права як наймача квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира входила до спадкової маси ОСОБА_9 та на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2008 року визнана відумерлою спадщиною та передана у комунальну власність територіальної громади м. Бровари. Крім того, ОСОБА_10 зазначав, що позивач в період з 2004 року по 2011 рік перебував на території України.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Броварської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року прийнято безоплатно в комунальну власність територіальної громади м. Бровари квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 74 т. 1). Підставою для прийняття зазначеного рішення є рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2009 року про визнання спадщини відумерлою.
Також на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 22 грудня 2009 року ОСОБА_10 видано ордер на вселення до вищезазначеної квартири (а. с. 34 т. 1).
Із довідки управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва від 29 травня 2012 року вбачається, що в період з січня 2004 року по травень 2011 року ОСОБА_6 працював у закритому акціонерному товаристві «Слов'янський дім», пенсійні внески сплачені в повному обсязі (а. с. 33 т. 1).
Також із постанови слідчого Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві про закриття кримінальної справи від 25 квітня 2013 року вбачається, що ОСОБА_6 працює в закритому акціонерному товаристві «Слов'янський дім» з 18 серпня 1994 року та по теперішній час, отримує заробітну плату, що підтверджується платіжною відомістю за травень 2007 року (а. с. 164-165 т. 1).
Частиною 4 статті 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частин 1 статті 11 ЦПК України).
Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Встановивши вищезазначені обставини справи, врахувавши положення ст. ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційним судом ухвалено у справі судове рішення з порушенням вимог закону, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 05 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді:М.К. Гримич В.М. Колодійчук О.В. Умнова І.М. Фаловська