Ухвала
іменем україни
16 грудня 2014 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючого ОСОБА_1,
суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4,
за участю засудженого ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_13,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013230240000214 щодо
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 дня, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152 КК України,
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення, постановлені щодо її підзахисного, через істотні порушення кримінального процесуального закону, неповноту й однобічність досудового та судового слідства, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що матеріали кримінального провадження не містять доказів виності ОСОБА_5 у вчиненні зґвалтування малолітньої. Вказує на те, що вирок місцевого суду, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, ґрунтується лише на суперечливих показаннях потерпілої, а інших доказів у провадженні немає.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зокрема, вказує на неврахування судом усіх обставин, які мають значення при призначенні покарання, на що апеляційний суд уваги не звернув і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить обґрунтування підстав, на яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.
За вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2014 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Ухвалено стягнути із засудженого 634,30 грн у рахунок відшкодування процесуальних витрат на проведення експертиз.
Вирішено питання про долю речових доказів.
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
На початку січня 2013 року близько 05.00 год. в смт Новій Маячці за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 з метою задоволення статевої пристрасті пригрозив малолітній падчерці ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, вчинити з нею фізичну розправу, що реально було сприйнято потерпілою, та застосовуючи фізичне насильство, яке виразилось в утриманні малолітньої у ліжку, подавлені її опору масою свого тіла, тримаючи за руки і закриваючи їй рота, з використанням безпорадного стану потерпілої, яка в силу свого малолітнього віку не розуміла характеру та значення вчинюваних щодо неї дій і не змогла їм чинити опір, усупереч волі ОСОБА_9 здійснив із нею насильницький статевий акт природнім шляхом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання касаційних вимог, прокурора, який не підтримав касаційних вимог прокурора та про залишення касаційної скарги захисника без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені у скаргах, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 434 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до вимог статей 410-411 КПК України доводи щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження є предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який згідно зі ст. 409 КПК України має право скасувати вирок на зазначених підставах.
Суд касаційної інстанції згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, не встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції виходить зі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин вчиненого засудженим правопорушення, викладених у вироку.
Разом із тим, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджений дослідженими у судових засіданнях доказами, яким суд дав належну оцінку, і є правильним.
Твердження засудженого, що він цього правопорушення не вчиняв, спростовується даними, які містяться в показаннях малолітньої ОСОБА_9, котра в ході досудового розслідування та в судовому засіданні детально, відповідно до свого віку та розвитком розповіла про вчинені щодо неї засудженим протиправні дії.
Ці показання потерпілої суд визнав достовірним та допустимим джерелом доказів, тому обґрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку.
Показанням потерпілої суд дав оцінку в сукупності та у взаємозв'язку з іншими доказами, а саме: з показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_9, законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_10, показаннями свідка ОСОБА_11, поясненнями експерта ОСОБА_12, даними висновків судових експертиз, проведених у рамках кримінального провадження та іншими доказами.
Розгляд кримінального провадження проведено в об'єктивно можливому обсязі у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом. Обставин, які би стосувалися предмету перевірки і щодо яких суд не навів би мотивів спростування, не встановлено.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення та вірно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 152 КК України.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками місцевого суду, навівши в ухвалі переконливі мотиви. Вирок місцевого суду не суперечить вимогам статей 370, 373КПК України, а ухвала апеляційного суду в частині питань доведеності винуватості - положенням ст. 419 цього Кодексу.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, пом'якшують і обтяжують покарання.
Зокрема, місцевий суд при виборі заходу примусу врахував ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу ОСОБА_5, (характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, має на утриманні малолітню дитину), відсутність обставин, що пом'якшують покарання. Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнав вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані, і крім того, щодо особи, яка перебувала в іншій залежності від винного.
Взявши все це до уваги, суд вмотивовано призначив засудженому покарання в межах санкції статті інкримінованого ОСОБА_5 правопорушення, яке дорівнює його мінімальній межі.
Призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів. Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання невиправдано м'яким колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ст. 412 КПК України були би підставами для скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 433, 436-438 КПК України, суд
Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та прокурора - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1ОСОБА_2ОСОБА_3