Ухвала
24 грудня 2014 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 жовтня 2014 року в кримінальному провадженні № 12013120020005468 щодо нього,
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Просить пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши положення статей 69, 75 КК України. Вважає, що суди не повною мірою врахували всі дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання. Також просить застосувати щодо нього Закон України «Про амністію у 2014 році».
Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1
засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 309 КК України - на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 760,20 грн у рахунок відшкодування процесуальних витрат.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він повторно 25 грудня 2013 року приблизно о 17.45 год. зі стенду з брендовими мобільними телефонами в торгівельній залі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» по АДРЕСА_2, таємно викрав належні ОСОБА_5 два мобільні телефони «Samsung i8262 Galaxy Core» вартістю 2077,40 грн та «Samsung Galaxy і9192 S4» вартістю 3835,20 грн, спричинивши потерпілому матеріального збитку на суму 5912,60 грн.
Крім того 23 жовтня 2013 року близько 19.00 год. ОСОБА_4, шляхом з'єднання знайдених у с. Бережинка Кіровоградського району Кіровоградської області в нежилому безхазяйному приміщенні компонентів, незаконно виготовив для власного вживання наркотичну речовину - «ширку». Після цього ОСОБА_4 розлив «ширку» в два одноразових шприци об'ємом 20 смі та 10 смі, які поклав до свого автомобіля ВАЗ 2108 (реєстр. НОМЕР_1) й незаконно перевіз до м. Кіровограда.
Того ж дня під час проведення огляду автомобіля ОСОБА_4 працівники міліції виявили і вилучили два одноразових ін'єкційних шприци об'ємом 20 смі та 10 смі із вмістом опію ацетильованого масою 0,263 г (у перерахунку на суху речовину), який ОСОБА_4 незаконно зберігав без мети збуту.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги та витребування матеріалів кримінального провадження, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Що ж стосується доводів засудженого про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання, то вони, на думку суду касаційної інстанції, є безпідставними.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Як убачається з долученої до касаційної скарги копії вироку, суд, призначаючи покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, поряд із ступенем тяжкості вчиненого злочину, врахував дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий, вчинив новий злочин у період не знятої та не погашеної в установленому законом порядку судимості, суспільно корисною працею не займається, його сімейний стан. Крім того, суд взяв до уваги пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.
З огляду на все це, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільної небезпечності та всіх інших обставин, що мають правове значення при виборі заходу примусу, в тому числі й тих, на які є посилання в скарзі, суд першої інстанції обґрунтованого призначив ОСОБА_4 покарання в межах санкції кримінального закону, за який його засуджено.
Призначене ОСОБА_4 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів. Для його пом'якшення та застосування статей 69, 75 КК України, про що йдеться у касаційних скаргах, немає підстав.
Крім того, аналогічні за змістом доводи про пом'якшення призначеного покарання та про застосування акту амністії були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування визнав їх неспроможними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Даних, які би свідчили, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 допущено неправильне застосування кримінального закону чи істотне порушення кримінального процесуального, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 не міститься переконливих аргументів необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження, а зі змісту скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 жовтня 2014 року щодо нього відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1ОСОБА_2ОСОБА_3