04 грудня 2014 року Справа № 124410/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення дій, -
28 жовтня 2011 року Галицькому районному суду Івано-Франківської області надіслано позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги в розмірі 9215 грн за 2009-2011 роки, відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу, щорічно до 5-го травня, повинна виплачуватись разова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як дружині загиблого (померлого) ветерана війни, але всупереч вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ч. 3 ст. 22 Конституції України таку допомогу позивачу у 2009-2011 роках виплачено не в повному обсязі.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2011 року позов задоволено частково.
Зазначену постанову мотивовано тим, що Рішенням Конституційного суду України № № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано неконституційною ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Управлінням праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою провадження в справі закрити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що виплата належної позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5-ого травня здійснювалась відповідно до чинного на момент виплати законодавства.
Враховуючи те, що від усіх осіб, які беруть участь у справі, клопотань про розгляд справи за їх участю до суду не надходило, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати в частині та частково залишити без розгляду адміністративний позов, а в решті - залишити без змін.
Встановлено, що позивач є дружиною померлого ветерана війни, яка відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5-ого травня наділена правом на одержання грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, обов'язок щодо виплати якої, за правилами ст. 17-1 цього ж Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
Для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Відповідно до частини 2 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що виплата грошової допомоги до 5-ого травня здійснюється щороку та має разовий характер. Таким чином, право особи на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняються з моменту виплати певних сум, а тому після отримання разової грошової допомоги до 5-ого травня в неналежному розмірі позивач має змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З набуттям чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців. Тобто, перебіг шестимісячного строку у спірних правовідносинах розпочався з 30 липня 2010 року.
Оскільки до 30 липня 2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлено річний строк, позивач не міг бути обізнаний про його скорочення до шести місяців і міг обґрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року).
Виходячи з принципу юридичної визначеності, суд апеляційної інстанції вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року.
Враховуючи, що позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів 03 листопада 2011 року, останнім пропущено річний строк звернення до суду в частині позовних вимог за період 2009-2010 роки.
Частиною 2 ст. 5 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи
Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними судом апеляційної інстанції не встановлено.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що поважними причинами є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а існування таких причин підтверджується достатньою кількістю належних та допустимих доказів.
Отже, виходячи із обставин справи та із змісту ст. ст. 99, 100 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення дій слід залишити без розгляду в частині позовних вимог за період 2009-2010 роки.
Щодо позовних вимог за період 2011 року, то суд апеляційної інстанції, констатує, що позивачем дотримано шестимісячний строк звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки у 2011 році таку допомогу позивачем отримано 29 квітня 2010 року, а до суду позивач звернувся 28 жовтня 2011 року.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 341 від 04 квітня 2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» виплата щорічної разової допомоги за 2011 рік здійснювалась у сталих розмірах. Зокрема, позивачем отримано 245 грн допомоги.
Підпунктом «б» підпункту 4 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008, визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» якими внесено зміни до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому з 22 травня 2008 року відновлено дію ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у наступній редакції: «Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком».
Постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 04 квітня 2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що виплата у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у сталих розмірах, які є меншими від розмірів допомоги визначених згаданим Законом.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», слід застосовувати положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанову Кабінету Міністрів України № 341 від 04 квітня 2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», оскільки остання звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
В зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність розміру нарахованої у 2011 році позивачу разової грошової допомоги до 5 травня вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що із змісту ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» випливає, що під час визначення розміру разової грошової допомоги, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом
Згідно із ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.
Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Крім того, суд апеляційної інстанції констатує вірність обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні в справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно із ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 99, 100, п. 9 ч. 1 ст. 155, ст. ст. 158-160, 195, 197, 198, 202, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області - задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2011 року в справі № 2а-3474/11 - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення дій - залишити без розгляду в частині позовних вимог за період 2009-2010 роки.
В решті постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2011 року в справі № 2а-3474/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей