Ухвала
іменем україни
17 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Парінової І.К.,
Попович О.В., Штелик С.П.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів зі спадкоємця боржника, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2014 року,
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, мотивуючи вимоги тим, що у серпні 2009 року він передав у борг своєму батьку - ОСОБА_5 40 000 євро строком до 18 серпня 2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Він є спадкоємцем батька за заповітом та у встановлений законом строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. З аналогічною заявою до нотаріуса звернулася ОСОБА_4, яка була дружиною спадкодавця й на час відкриття спадщини мала право на обов'язкову частку у спадщині. Як кредитор спадкодавця у встановлені законом строки він подав до нотаріальної контори претензію до спадкоємців боржника. Частка ОСОБА_4 у праві на спадщину становить 1/6 частини від спадкової маси, виходячи з того, що на час відкриття спадщини у ОСОБА_5 було три спадкоємця за законом: дружина та двоє повнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Посилаючись на те, що спадкоємці спадкують обов'язки спадкодавця в тій самій частці, що і права, просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь 64 658 грн 07 коп.. що еквівалентно 6 666,67 євро, й становить 1/6 частини заборгованості за договором позики (40 000 євро:6).
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 як спадкоємця боржника на користь ОСОБА_3 64 658 грн 07 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213-214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій у повній мірі не відповідають.
Судами встановлено, що 18 серпня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір позики, за умовами якого останній отримав у борг 40 000 євро строком до 18 серпня 2014 року, на підтвердження чого склав розписку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
ОСОБА_3 є спадкоємцем після померлого за заповітом від 26 липня 2002 року.
ОСОБА_4 як дружина ОСОБА_5 є спадкоємцем після померлого на обов'язкову частку як непрацездатна особа, яка становить 1/6 частки від спадкового майна, виходячи з того, що на час відкриття спадщини у ОСОБА_5 було три спадкоємці за законом: ОСОБА_4 та двоє повнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що обов'язкова частка ОСОБА_4 становить 1/6 частки спадкового майна, а тому з неї на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню борг спадкодавця в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна з огляду на наступне.
За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
За положеннями ч. 3 ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача частину заборгованості в межах отриманої відповідачем частки у спадщині, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. ст. 10, 60 212-214, 316 ЦПК України не встановили, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, чи належними доказами вони підтверджуються, зокрема, дійшовши висновку, що ОСОБА_4 прийняла спадщину, не зазначили, чим це підтверджується, не витребували та не дослідили спадкову справу, ураховуючи те, що відповідач заперечувала прийняття спадщини, а у матеріалах справи наявний тільки витяг із спадкової справи за заявою позивача. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не визначилися з обсягом відповідальності ОСОБА_4 як спадкоємиці боржника перед кредитором.
При вирішенні спору судами зазначено, що до складу спадщини входить жилий будинок, що розташований по АДРЕСА_1. При цьому судами взагалі не встановлювався обсяг спадкового майна та його вартість, чим порушено вимоги ст. 1282 ЦК України. Висновок судів про визначення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 в межах вартості отриманого у спадщину майна, є необґрунтованим, оскільки склад та вартість такого майна не визначено.
Крім того, визначивши вартість спадкового жилого будинку за експертною оцінкою, наданою позивачем, суди попередніх інстанцій одночасно відхилили експертну оцінку, надану відповідачем, вказавши, що вона є явно заниженою та не відповідає ринковій вартості майна у даному населеному пункті. Разом з тим під час перевірки й оцінки експертних висновків суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на суттєву різницю у визначеній у них вартості будинку, не з'ясували їх відповідність фактичним даним та матеріалам справи, не роз'яснили сторонам право подавати клопотання про призначення судової експертизи для усунення розбіжностей, та у порушення ч. 4 ст. 60 ЦПК України не навели інших доказів, які б підтверджували висновок експертизи, наданий ОСОБА_3
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
І.К. Парінова
О.В. Попович
С.П. Штелик