Ухвала від 11.12.2014 по справі 2а-7384/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7384/11 Головуючий у 1-й інстанції: Сенюта В.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

УХВАЛА

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Епель О.В., Костюк Л.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2011 року та відповідача Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та проведення перерахунку і виплати пенсії.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2011 року адміністративний позов за період з 18.05.2000 року по 03.04.2011 року залишено без розгляду.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, сторони подали апеляційні скарги, в яких позивач просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов повністю, а відповідач - постанову суду скасувати та ухвали нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова та ухвала суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 199, 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача, а в іншій частині залишення їх без розгляду.

Відповідно до частини першої та другої ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить перерахувати та виплатити йому пенсію з 18.05.2000 року та в подальшому виплачувати пенсію. Проте, адміністративний позов подано позивачем 04.10.2011 року, що підтверджується відбитком штемпелю вхідної кореспонденції суду першої інстанції, тобто з пропущення встановленого законом строку звернення до суду, а тому судом першої інстанції законно та обґрунтовано залишено без розгляду позовні вимоги за період з 18.05.2000 року по 03.04.2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до посвідчення категорії 1, позивач є особою постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС. Також позивачу встановлено 1 групу інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків ЧАЕС.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ в редакції від 06.06.1996 року, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 54 зазначеного Закону, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 67 Закону № 796-ХІІ встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни

індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно з положеннями частини четвертої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції, обґрунтовано керувався Законом №796-ХІІ, а не постановами Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та №530 від 28.05.2008 року, які звужують обсяг встановлених законом прав.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання відповідних виплат, проте звернувся до суду з порушення встановленого законом строку, а тому суд законно та обґрунтовано задовольнив його позовні вимоги частково.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_2 та відповідача Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 18.12.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Епель О.В.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Епель О.В.

Костюк Л.О.

Попередній документ
42010169
Наступний документ
42010171
Інформація про рішення:
№ рішення: 42010170
№ справи: 2а-7384/11
Дата рішення: 11.12.2014
Дата публікації: 29.12.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: