04 грудня 2014 р. Справа № 125474/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтей Р. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
15 серпня 2011 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ в якій позивач просив зобов'язати Луцьку ОДПІ приймати декларації з податку на додану вартість за результатами квартальних звітних періодів у 2011 році та скасувати прийняте Луцькою ОДПІ рішення щодо неприйняття поданої декларації з податку на додану вартість за другий квартал 2011 року.
Позивач вказував, що відповідач відмовився прийняти від нього податкову декларацію з податку на додану вартість за другий квартал 2011 року та в порушення п. 49.11 Податкового кодексу України не зазначив причин такої відмови, що і стало підставою звернення до суду.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що позивач перебуває на загальній системі оподаткування, а тому, згідно вимог ст. 202 ПК України звітним періодом для нього є місяць а не квартал.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що подана ним податкова декларація за перший квартал 2011 року прийнята Луцькою ОДПІ, а тому базовим звітним періодом у 2011 році є звітний квартал. Крім того, апелянт вказує, що судом безпідставно не розглянуто ряд позовних вимог у зв'язку із безпідставним поверненням заяв про зміну позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 27.06.1997 року (а.с.100).
27.04.2011 року засобами поштового зв'язку позивачем подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію від 26.07.2011 року з податку на додану вартість за другий квартал 2011 року.
28.01.2011 року позивачем подано до Луцької ОДПІ заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду. Як вбачається із листа позивача від 29.01.2011 року, Луцькою ОДПІ відмовлено у вчиненні відмітки на такій заяві, у зв'язку з чим позивачем повторно 29.01.2011 року подано заяву про вибір квартального звітного періоду.
Луцькою ОДПІ листом від 2 серпня 2011 року № 8731/р/17-1 повідомлено позивача про неприйняття такої декларації, оскільки подання податкової звітності з податку на додану вартість суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється щомісячно.
Надаючи правову оцінку вказаним відносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п. 49.18.1).
Згідно п. 202.1 ст. 202 ПК України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Згідно із п. 202.2 ст. 202 ПК України платники податку, які відповідно до підпункту "б" пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.
У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду платник податку втрачає право на застосування нульової ставки податку на прибуток, передбачений підпунктом "б" пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.
Враховуючи наведені вище норми судова колегія приходить до висновку, що позивач не підпадає під визначення осіб, на яких поширюється право на вибір квартального звітного періоду, а тому висновки зроблені Луцькою ОДПІ в рішенні від 2 серпня 2011 року № 8731/р/17-1 щодо визначення позивачу звітного періоду як місяць, є правомірними.
Щодо покликання апелянта на протиправність ухвал суду від 14.09.2011 року якими не прийнято до розгляду змінені позовні вимоги, то суд зазначає наступне.
Зміна позовних вимог повинна стосуватися тих спірних відносин, які вже є на розгляді в суді. Позивач подаючи заяви про уточнення позовних вимог, фактично, заявляє позовні вимоги не пов'язані з тими вимогами які вже є на розгляді у суді.
Таким чином, судом першої інстанції в ухвалах від 14.09.2011 року про повернення заяв про зміну позовних вимог, вірно встановлено про недопустимість прийняття змінених позовних вимог, які не стосуються первинних позовних вимог.
Крім того, апелянт в апеляційній скарзі на постанову суду від 15.09.2011 року вказує на протиправність ухвали суду від 14.09.2011 року, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючого судді відмовлено. Колегія суддів звертає увагу на те, що порушення суддею норм процесуального права не може бути підставою для відводу судді, оскільки статтями 27,28 КАС України встановлений їх вичерпний перелік.
Покликання апелянта про протиправність ухвал суду про відкриття провадження та про призначення справи до розгляду, оскільки вони винесені без виклику позивача є безпідставними, оскільки нормами КАС не передбачено їх прийняття з викликом сторін по справі.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в справі №2а/0370/2319/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей