09 грудня 2014 рокусправа № 804/4659/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський південно-трубний завод»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства «Нікопольський південно-трубний завод» про стягнення заборгованості, -
У квітні 2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області звернулось до суду з позовом до ПАТ «Нікопольський південно-трубний завод» про стягнення заборгованості по відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по спискам 1 та 2 за березень 2014 року у розмірі 1401670,74 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилався на те, що наданий позивачем розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є належним доказом понесення витрат, оскільки не є розрахунковим документом, що підтверджує факт сплати.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Нікопольський південно-трубний завод», зареєстровано, як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області.
На виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, Управлінням Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі направлялися відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. "а-б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Списки №1, 2) за березень 2014 року на загальну суму 1401670,74 грн. для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства, але зазначені в них суми відповідачем не сплачено.
З огляду на доводи апеляційної скарги, відповідач не заперечує свого обов'язку щодо покриття понесених Фондом витрат, в той же час вказує на те, що позивачем не надано доказів фактично понесених витрат, оскільки, на думку відповідача, розрахунок фактичних витрат не є таким доказом. При цьому, з огляду на доводи апеляційної скарги, відповідач не заперечує факту отримання від ПФУ розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Відповідно до п.6.4 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно із п. 6.5 Інструкції №21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1, підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Отже, отримавши розрахунки Фонду, про що не заперечував відповідач, підприємство було зобов'язаного сплатити такі суми у строки, які визначено п.6.8. Інструкції. При цьому, чинне законодавство не зобов'язує органи ПФУ направляти платникам будь-які інші докази на підтвердження фактичних витрат, ніж розрахунок, який складено у спосіб, передбачений Інструкцією №21-1. Відповідач не надав (не зазначив) жодних доказів, які б свідчили про те, що суми пільгових пенсій, стягнення витрат на виплату та доставку яких є предметом спору у цій справі, фактично не було виплачено особам, які працювали на підприємстві та яким було призначено пільгові пенсії.
Вказані вище розрахунки відповідачем в установленому порядку не оскаржені та їх дані не спростовані.
Твердження відповідача, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є належним доказом понесення позивачем відповідних витрат апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки виходячи з законодавчо встановленого правила та порядку визначення розміру витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, саме складений у відповідності до наведеної вище Інструкції розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є документом, який підтверджує понесення органом Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягає відшкодуванню підприємством.
Отже, отримавши розрахунки Фонду, підприємство було зобов'язаного сплатити такі суми у строки, які визначено п.6.8. Інструкції. При цьому, чинне законодавство не зобов'язує органи ПФУ направляти платникам будь-які інші докази на підтвердження фактичних витрат, ніж розрахунок, який складено у спосіб, передбачений Інструкцією №21-1.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції, повно, всебічно та в межах заявлених вимог, з'ясовано обставини справи, надано належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішено питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішено справу, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки підставами для скасування судового рішення можуть бути обставини, які свідчать про порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (п.4 ч.1 ст.202 КАС України). Разом з тим, в апеляційній скарзі не наведено та апеляційним судом не встановлено необґрунтованості висновків суду першої інстанції, що могло б призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський південно-трубний завод» - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 22 грудня 2014 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Л.М. Нагорна