27 листопада 2014 рокусправа № 811/3742/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі №811/3742/13-а за позовом фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
Фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області, в якому просив скасувати постанову Начальника Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області №014842 від 06 листопада 2013 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову Начальника Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області №014842 від 06 листопада 2013 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований 14 лютого 2006 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як фізична особа-підприємець.
25 вересня 2013 року ОСОБА_1 здійснював перевезення олії соняшникової нерафінованої загальною масою 22 тонни, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною.
На автомагістралі а/д Одеса-Мелітополь на 55 км, 25 вересня 2013 року о 20 год. 58 хв. державними інспекторами був перевірений транспортний засіб марки DAF 95430/PACTON 3139 державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1.
Працівниками ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України? ДП Одеський Облавтодор був здійснений ваговий контроль автомобіля марки DAF 95430/PACTON 3139 державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2, за результатами якого було встановлено повну масу даного транспортного засобу 40,55 тонн при нормативно допустимій вазі 38,00 тонн.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25 вересня 2013 року, в якому зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України „Про автомобільний транспорт": надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів перелік яких визначений статтею 48 Закону України „Про автомобільний транспорт", зокрема, у водія відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.
Згідно зазначеного акта водій ОСОБА_1 від підпису відмовився.
Судом встановлено, що 06 листопада 2013 року начальником управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області розглянуто справу про порушення позивачем норм законодавства України про автомобільний транспорт та прийнято постанову №014842 про застосування фінансових санкцій, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700,00 грн. за вчинені порушення, а саме: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України „Про автомобільний транспорт", зокрема, без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України „Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III.
У відповідності до частини четвертої статті 6 Закону України „Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно до абзацу першого частини шостої, абзацу першого частини сьомої статті 6 Закону України „Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування та здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України „Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
При цьому статтею 1 Закону України „Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; а вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Згідно до статті 47 Закону України „Про автомобільний транспорт" до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
Статтею 48 Закону України „Про автомобільний транспорт" визначено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, за приписами частин першої, другої статті 48 вказаного Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Крім того, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила № 30).
Пунктом 3 Правил № 30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40).
У відпвідності до пункту 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункту 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці (пункт 7 Правил № 30).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху (пункт 3 Порядку № 879).
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку (пункт 4 Порядку № 879).
Укравтодор здійснює фінансування робіт з утримання, обслуговування та забезпечення функціонування пунктів габаритно-вагового контролю на підставі кошторису, який щороку складається та затверджується Укравтодором, за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, передбачених для будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування (пункт 5 Порядку №879).
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку № 879).
Згідно до пунктів 15-18 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансінспекції, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
У відповідності до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі М-14 „Одеса - Мелітополь" від 25 вересня 2013 року та акту № Н-156 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25 вересня 2013 року повна маса перевіреного транспортного засобу становить 40,55 тонн.
Так, судом встановлено, що на підставі зазначеного відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем перевищено фактичну масу транспортного засобу понад 38 т, а відтак - ФОП ОСОБА_1 повинен був отримати отримати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України або внести плату за проїзд великовагових транспортних засобів.
Відповідно до товарно-транспортної накладної, що міститься в матеріалах справи та була надана позивачем до перевірки, маса вантажу, який перевозився позивачем, становить 22 тонни. Відтак, з урахуванням маси автомобіля та напівпричепа-цистерни без навантаження (14830 кг відповідно до свідоцтв про реєстрацію відповідних транспортних засобів), повна маса автомобіля із заявленим позивачем вантажем становить 36,83 тонни.
Крім того, загальна ємність цистерни-напівпричепа PACTON складає 26020 літрів.
З огляду на те, що щільність рослинної олії становить 0,924 г/см3, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що максимально можливий рівень наповнення цистерни відповідним продуктом обмежено 24,042 т. За таких умов, повна маса транспортного засобу з максимальним навантаженням не сягатиме 40,55 тонн, як про це стверджує відповідач, а становитиме 38,87 тонн (24,04 тонни+14,83 тонни).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування оскаржуваної постанови Начальника Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області №014842 від 06 листопада 2013 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі №811/3742/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров