04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" грудня 2014 р. Справа№ 911/3575/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Копитової О.С.
Разіної Т.І.
за участю секретаря Карпюк О.С.,
представника заявника - Просалової О.Є. (дов. від 14.10.2014),
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2014
у справі № 911/3575/14 (суддя Лутак Т.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2014 порушено провадження у справі № 911/3575/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс"; визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до боржника у розмірі 1 397 025,02 грн., з яких: 1 324 679,93 грн. - безспірні вимоги та 72 345,09 грн. - пеня; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2014 та припинити провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи № 911/3575/14 відкладено на 23.12.2014.
Боржник не скористався наданим процесуальним законом правом на участь у судовому засіданні свого представника під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника боржника.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Згідно ч. 2 ст. 11 Закону про банкрутство до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: 1) витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо боржника; 2) докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; 3) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 4) докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; 5) рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; 6) відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; 7) докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
Частиною 6 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Тобто, безспірними є ті вимоги, що підтверджені судовим рішенням, та яке не виконане боржником при його примусовому виконанні.
У скарзі апелянт посилається на те, що вимоги ініціюючого кредитора в повному обсязі забезпечені заставою майна боржника, оскільки п. 10.3 договору лізингу передбачено, що при передачі об'єкта лізингу в користування право власності залишається у лізингодавця. Тобто, на думку скаржника, предмет лізингу перебуває в заставі у ініціюючого кредитора та є гарантією забезпечення прав останнього.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2014 заявник звернувся до Господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс", у зв'язку з тим, що останній не спроможний сплатити заборгованість в розмірі 1403115,02 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.
Частиною 3 ст. 16 Закону про банкрутство передбачено, що якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 26.06.2012 у справі № 23/054-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" про стягнення 1369625,02 грн. на користь заявника стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" 1 258 961,75 грн. заборгованості, 72 345,09 грн. пені, 12 179,34 грн. інфляційних втрат, 26 138,84 грн. 3% річних та 27 400,00 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення Господарського суду Київської області видано наказ від 04.10.2012.
Виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2012 у справі № 23/054-12 відкрито постановою відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції від 20.12.2013 за № 40849093.
В процесі виконавчого провадження зазначений наказ 04.10.2012 не виконано, що підтверджується листом відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції від 22.09.2014 №486/7.
Докази виконання вказаного вище судового рішення господарського суду боржником не надано, борг перед заявником станом на дату порушення провадження у даній справі про банкрутство не погашено.
Також не надано доказів на підтвердження виконання рішенням Господарського суду Київської області від 26.06.2012 у справі № 23/054-12 солідарним боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД".
Таким чином, станом на час ухвалення оскаржуваної ухвали від 02.10.2014, боржник має безспірну кредиторську заборгованість в загальному розмірі 1324679,93 грн., що не погашена більш ніж три місяці.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність безспірності вимог ініціюючого кредитора у розмірі 1324679,93 грн., тримісячний строк погашення яких минув, а вимоги заявника сукупно складають більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати (1 218,00 грн. * 300 = 365 400,00 грн.).
Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про забезпечення вимог ініціюючого кредитора з огляду на наступне.
Згідно із ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 1).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом(ч. 2).
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 3).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Таким чином, виконання зобов'язань у правовідносинах, що виникають на підставі договору лізингу, можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком згідно з главою 49 Цивільного кодексу України.
При цьому, перебування предмету лізингу у власності лізингодавця до припинення дії договору лізингу у зв'язку з його належним виконанням сторонами, є специфікою даних правовідносин, а не видом забезпечення виконання зобов'язань лізингоотримувачем в розумінні глави 49 Цивільного кодексу України та Закону про банкрутство.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2014 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105, 106 ГПК України Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2014 у справі № 911/3575/14 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.С. Копитова
Т.І. Разіна