04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" грудня 2014 р. Справа№ 910/13091/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Товстенку О.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"
на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014р.
у справі № 910/13091/14 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго"
до Комунального підприємства ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"
про стягнення 214 273,80 грн.
Публічне акціонерне товариство ,,Київенерго" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Комунального підприємства ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.09.2011р. по 01.05.2014р. в сумі 214 273,80 грн., з яких: 189 742,40 грн. - основний борг, 9 968,84 грн. - інфляційні втрати, 14 562,56 грн. - три відсотки річних, які нараховані за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору № 720359 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2014р. у справі № 910/13091/14 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 189 742,40 грн., інфляційну складову боргу в сумі 9 968,84 грн. та 3% річних в сумі 14 562,56 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 285,48 грн.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на встановлені ним обставини, умови договору, положення ГК України і ЦК України, вказав на обґрунтованість позовних вимог в частині неналежного виконання відповідачем умов договору № 720359 від 01.11.2003р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині своєчасної плати за надані послуги.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014р. у справі № 910/13091/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення є незаконним, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Зокрема, відповідач зазначає, що кредитором по договору є позивач, а боржниками - населення та орендарі, а відповідач, в свою чергу, є лише третьою особою у зобов'язаннях, тому позивач не має права вимагати від відповідача виконання зобов'язання інших боржників. Також, як зазначає відповідач, на даний час не відомо яким нормативно-правовим актом керується позивач при проведенні нарахувань по розрахункам із споживачами, в яких системи теплопостачання не обладнані приладами обліку теплової енергії, оскільки скасовано дію Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії, відповідно до якого проводилися нарахування. Крім того, на думку скаржника, враховуючи, що умовами угоди про співробітництво від 05.12.2013р. не визначено термін та порядок проведення розрахунків, позивач не має права вимагати від відповідача оплати 3% річних та інфляційних втрат.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав на її необґрунтованість та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014р. у справі № 910/13091/14 апеляційну скаргу комунального підприємства ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 04.11.2014р.
Ухвалою суду від 04.11.2014р. у справі № 910/13091/14 розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.11.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 25.11.2014р. оголошено перерву до 22.12.2014р.
В судовому засіданні 22.12.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду має бути залишено без змін виходячи з такого.
За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
01.11.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією ,,Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,,Київенерго" (далі - постачальник, позивач) та КП УЖГ Шевченківського району, правонаступником якого є Комунальне підприємство ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 720359 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір, т.1, а.с. 16 - 17).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник взяв на себе зобов'язання виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач - отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
За змістом п. 2.1 договору, при виконанні умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Пунктом 2.2.1 договору на постачальника покладено обов'язок безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1, а в п. 2.3.1 визначено обов'язок споживача дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2.
В додатку 2 до договору визначено тарифи та порядок розрахунків за теплову енергію. Згідно з п. 1 додатку 2 розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), затвердженими розпорядженнями КМДА від 20.06.2002р. №1245 за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями - 54,42 грн. (опалення - 100%, гаряче водопостачання - 98,4%); в разі знаходження в житловому будинку орендарів, тощо: бюджетними організаціями - 57,50 грн. (гаряче водопостачання - 1,6%). Відповідно до п. 9 додатку 2 споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-4 за адресою: вул. Строкача, буд. №9 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Можливі зміни тарифів в період дії договору (п.10, 12).
Також пунктом 2.3.5 договору закріплено обов'язок споживача забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок КП ГІОЦ КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію спожиту орендарями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач зобов'язання за договором в частині оплати за теплову енергію належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01.09.2011р. по 01.05.2014р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2014р. становить 189 742,40 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.
Одночасно, крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 9 968,84 грн. інфляційних втрат, 14 562,56 грн. - три відсотки річних, які нараховані за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору № 720359 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003р.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, зазначаючи про їх обґрунтованість та доведеність.
Колегія суддів, враховуючи викладені обставини, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.
За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.
Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для їх виконання сторонами.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 ГК України).
Частинами 6, 7 статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 720359 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003р. позивач поставляв відповідачу теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками споживання теплової енергії та відомостями обліку споживання теплової енергії за період з липня 2011р. по квітень 2014р.
В свою чергу, відповідач лише частково розрахувався за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим за період з 01.09.2011р. по 01.05.2014р. за відповідачем рахується заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2014р. становить 189 742,40 грн. Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи довідками позивача про надходження грошових коштів від відповідача.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення повної і своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії та відсутності у нього заборгованості перед позивачем за спірний період ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за використану теплову енергію в розмірі 189 742,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 9 968,84 грн. інфляційних втрат та 14 562,56 грн. - трьох відсотків річних колегія суддів зазначає таке.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині оплати за використану теплову енергію, нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних є обґрунтованим.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних колегія суддів зазначає, що позивачем обрахунок зроблено вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 9 968,84 грн. інфляційних втрат та 14 562,56 грн. трьох відсотків річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що кредитором по договору є позивач, а боржниками - населення та орендарі, а відповідач, в свою чергу, є лише третьою особою у зобов'язаннях, тому позивач не має права вимагати від відповідача виконання зобов'язання інших боржників.
Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, як необґрунтовані, з огляду на ту обставину, що за умовами договору № 720359 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003р. саме відповідач є споживачем послуг, які надаються позивачем, та особою, яка прийняла на себе зобов'язання сплачувати вартість таких послуг (п.п.1.1, 2.3.1 договору).
Також відповідач зазначає, що порушенням зі сторони позивача є не врахування строків оплати за житлово - комунальні послуги, встановлені чинним законодавством для населення та орендарів. Так, відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р., розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідач зазначає, що всупереч цьому, позивач станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, ідентифікує як заборгованість суми, нараховані споживачам в розрахунковому місяці, хоча строк оплати цих сум згідно умов договору та вимог законодавства не настав.
Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, враховуючи ту обставину, що додатком № 2 до договору сторони погодили строки, в які має бути сплачена вартість теплової енергії, поставленої як для населення так і для орендарів, та будь - яких змін до діючого додатку № 2 матеріали справи не містять.
Крім того, відповідач зазначає, що спільним наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва ЖКГ України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 03.03.2012р. №96/145 ,,Про визнання таким, що втратив чинність спільний наказ Держжиткомнгоспу та Міненерго від 01.07.1996р. №57/112" скасовано дію Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії, відповідно до якого проводилися нарахування. Тобто, на даний час не відомо яким нормативно-правовим актом керується позивач при проведенні нарахувань по розрахункам із споживачами, в яких системи теплопостачання не обладнані приладами обліку теплової енергії.
Як вбачається з наданих позивачем письмових пояснень, при визначенні методики (математичного алгоритму) визначення кількості спожитої енергії позивач використовував Тимчасові правила обліку, відпускання і споживання теплової енергії, які затверджені і введені в дію наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству і Міністерства енергетики та електрифікації України №57/112 від 01.07.1996р., оскільки офіційно затвердженої методики щодо застосування пунктів 20, 23, 24 Тимчасових правил не прийнято. Зі змісту названих пунктів вбачається, що останні містять лише загальний опис параметрів, які мають бути враховані при визначенні обсягів споживання теплової енергії споживачами та не містять ані алгоритму такого розрахунку, ані методики врахування параметрів. Також Тимчасові правила не містять норм права та не визначають прав чи обов'язків громадян, а містять лише порядок комерційного обліку теплової енергії з урахуванням різних видів мереж та систем теплопостачання, алгоритми розрахунків (математичні формули) та схеми.
Таким чином, позивач застосовував методику, яка міститься у Тимчасових правилах і яка враховує, в тому числі і параметри, визначені Правилами користування тепловою енергією.
Незважаючи на те, що наказ №57/112 від 01.07.1996р. було скасовано, правомірність визначення позивачем обсягів спожитої теплової енергії споживачами розрахунковим способом за вищевказаною методикою підтверджено Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2014р. у справі №К/9991/21304/11.
Також в обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що між сторонами 05.12.2013р. укладено угоду про співробітництво в сфері поставки теплової енергії для забезпечення споживачів Шевченківського району м. Києва комунальними послугами. Так, відповідно до п. 2.2 угоди постачальник зобов'язується до 01.10.2014р. не застосовувати до виконавця неустойку, передбачену умовами всіх діючих договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладених між сторонами, не нараховувати 3% річних та втрати від інфляційних процесів, передбачені ст. 625 ЦК України, за умови 100% оплати спожитої протягом 01.10.2013р. - 01.10.2014р. спожитої теплової енергії.
Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за інший період ніж той, що вказаний в угоді від 05.12.2013р. Окрім того, передумовою для того, щоб не нараховувати неустойку, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу в угоді від 05.12.2013р. визначено 100% оплату спожитої протягом 01.10.2013р. - 01.10.2014р. теплової енергії. Натомість доказів здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем у вказаному періоді відповідач суду не надав.
Зокрема, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає, що договір укладений між сторонами є фактично припиненим з 26.04.2014р., оскільки набрав чинності Закон України ,,Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії". Вказаним Законом визначено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії. Оскільки статус виконавця послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання перейшов від відповідача до позивача, то фактично відбувся збіг сторін по договорам в одній особі - ПАТ ,,Київененерго". За таких обставин, відповідач зазначає, що позивач безпідставно провів нарахування за квітень 2014р.
Вказані доводи колегією суддів відхиляються з огляду на приписи п. 4.10 договору, за яким припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за надані послуги, а надання послуг у квітні 2014р. підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014р. у справі № 910/13091/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства ,,Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014р. у справі № 910/13091/14 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя В.Г. Суховий
Судді А.О. Мальченко
Г.А. Жук
Повний текст складено та підписано 24.12.2014р.