17 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Євтушенко О.І., Горелкіної Н.А., Журавель В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про відшкодування шкоди,
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», подану представником - ОСОБА_6, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від
5 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 вересня
2014 року,
У вересні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Грандвіс» (далі - ПАТ «СК «Грандвіс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПАТ «АСК «ІНГО Україна») про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 18 лютого 2011 року з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Мерседес», державний номерний знак
НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7
22 грудня 2010 року між ПАТ СК «Грандвіс» та власником автомобіля «Мерседес», державний номерний нак НОМЕР_2, було укладено договір страхування транспортних засобів № 01К-222/11.
25 лютого 2010 року між ПАТ «АСК «ІНГО Україна» та власником автомобіля «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, - ОСОБА_5, укладено договір у вигляді полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8435063.
Загальні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування та інших витрат внаслідок дорожньо-транспортної пригоди склали 11 283 грн
41 коп. 1 березня 2013 року до ПАТ «АСК «ІНГО Україна» направлено претензію про відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування. Оскільки 14 березня 2013 року ОСОБА_4 сплатив позивачу суму франшизи в розмірі 510 грн, а ПАТ «АСК «ІНГО Україна» виплатило часткове страхове відшкодування в розмірі 6 951 грн 11 коп., позивач просив стягнути солідарно з відповідачів невідшкодовану частину страхових виплат.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 5 травня 2014 року позовні вимоги ПАТ «СК «Грандвіс» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПАТ «АСК «ІНГО Україна» про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь ПАТ «СК «Грандвіс» сплачене страхове відшкодування в розмірі 3 812 грн 30 коп. та судовий збір в розмірі 229 грн 40 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 5 травня 2014 року залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ПАТ «АСК «ІНГО Україна» -
ОСОБА_6 просить скасувати рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 5 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від
30 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що перехід права вимоги від страхувальника до страховика у даному випадку є суброгацією, а тому і підлягає стягненню сума, яка залишилася невиплаченою.
Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував вимоги чинного законодавства та обставини справи, встановив коефіцієнт зносу автомобіля, визначив перехід права вимоги від страхувальника до страховика, а тому дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 5 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», подану представником - ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 5 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Грандвіс» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про відшкодування шкоди залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О.І. Євтушенко Н.А. Горелкіна В.І. Журавель