22 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Дьоміної О.О.,
суддів: Дербенцевої Т.П., Парінової І.К., Савченко В.О., Штелик С.П.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 984 376,23 грн та судовий збір у сумі 3 595,53 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року змінено в частині стягнутої з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості з 9 984 376,23 грн до 1 326 165,24 грн та суму стягнутого судового збору з 3 595,53 грн до 449,74 грн. У іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року в частині, яка не скасована залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, що потягло ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах, зокрема ст. ст. 256-261, 263-264, 266, ч. ч. 3,4 ст. 267, 1050 ЦК України.
Як приклад неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить постанову Вищого господарського суду України від 12 грудня 2012 року у справі про стягнення суми; постанову Вищого господарського суду України від 07 березня 2013 року у справі про стягнення суми.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Згідно п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 30 вересня 2011 року «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої п. 1 ч.1 статті 355 ЦПК, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.
Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.
Судова колегія вважає, що зі змісту доданих до заяви постанов Вищого господарського суду України, на які заявник посилається на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, не вбачається, що при розгляді вказаної справи встановлені судом фактичні обставини, які мають значення для вирішення спорів, є тотожними у порівнянні зі справою в якій постановлена ухвала про перегляд якої подано заяву, а, відповідно, правовідносини між сторонами, які брали участь у розгляді справ подібні, і мало місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом рішень.
Само по собі посилання заявника на неправильне застосування норм матеріального права при відсутності рішень суду (судів) касаційної інстанції в яких має місце неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах не може бути підставою для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 354, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.О. Дьоміна
Судді: Т.П. Дербенцева
І.К. Парінова
В.О. Савченко
С.П. Штелик