25 грудня 2014 року № 810/6453/14
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Виноградової О.І.,
суддів: Скрипки І.М., Терлецької О.О.,
при секретарі судового засідання Гай А.В.,
за участю:
представника позивача - не прибув,
представника ТСК - не прибув,
представника ВРЮ - Пантелейчук Л.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції, третя особа - Вища рада юстиції про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправними дій,
21 жовтня 2014 р. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК), третя особа - Вища рада юстиції (далі - ВРЮ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 3-4).
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 р. (справа № 826/16258/14) відкрито провадження в адміністративній справі (а.с. 1).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2014 р. адміністративну справу № 826/16258/14 було передано до Київського окружного адміністративного суду (а.с. 30-31).
11 листопада 2014 р. (до фактичної передачі справи до іншого суду) позивачем було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про зміну позовних вимог (а.с. 34-35) . Зокрема, позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ТСК щодо невиготовлення висновку стосовно позивача від 24 вересня 2014 р. № 04-02/14 (далі - висновок № 4/02-14), у строк, встановлений ч. 6 ст. 7 Закону № 1188-VII ;
- визнати протиправними дії ТСК щодо направлення 24 жовтня 2014 р. на адресу ВРЮ висновку № 04-02/14 (а.с. 34-35).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 р. дану адміністративну справу прийнято до свого провадження (суддя Лисенко В.І.), а ухвалою від 25 листопада 2014 р. справу призначено до колегіального розгляду (а.с. 54, 62-63).
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 5 та 16 грудня 2014 р. задоволено заяви про самовідвід суддів Брагіної О.Є., Лисенко В.І. та Леонтовича А.М. та передано справу для подальшого визначення складу колегії суддів (а.с. 75-76, 106-107).
Згідно автоматичного розподілу справ між суддями, справу призначено головуючому судді Виноградовій О.І.
Склад колегії суддів для розгляду даної адміністративної справи було сформовано з урахуванням: ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 р. (про задоволення самовідводу суддів Василенко Г.Ю., Лиска І.Г.), а також розпоряджень керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 р. № 205 та від 22 грудня 2014 р. № 206 (а.с. 121-122, 127, 132 відповідно).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТСК порушено строк виготовлення висновку № 4/02-14, а також строк, встановлений для його направлення на адресу ВРЮ. Зокрема, позивач вважає дії ТСК протиправними, оскільки, на його думку, їх було вчинено з порушенням вимог ч. 6 ст. 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» 8 квітня 2014 року № 1188-VII (далі - Закон № 1188-VII) та п. «г» п.п. 6.9.1. п. 6.9 ч. 6 Регламенту Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції затвердженого Рішенням Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 3 липня 2014 р. № 1 (далі - Регламент ТСК) (а.с. 3-4, 34-35).
ТСК заперечень на позов не подала, її представник в судове засідання жодного разу не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином (а.с. 57-А, 58, 68-69, 80-81, 85,91-96, 115,126, 129, 134, 140).
ВРЮ було подано пояснення на адміністративний позов. Зокрема в цих поясненнях зазначалося, що рішення ТСК № 04/02-14 надійшло на адресу ВРЮ 24 жовтня 2014 р. та у цей же день було розміщено на її офіційному веб-сайті. У подальшому 27 жовтня 2014 р. даний висновок із супровідним листом голови ТСК було направлено на адресу позивача. Крім того, зазначалося, що ВРЮ в повному обсязі здійснила передбачені законом заходи щодо технічного, інформаційного та організаційного забезпечення роботи ТСК при розгляді неї матеріалів перевірки стосовно позивача (а.с. 15-17).
Представник позивача та ТСК у судове засідання 25 грудня 2014 р. не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 139-141).
Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Від позивача до суду надійшли клопотання про розгляд справи за його відсутності від 23 грудня 2014 р. вх. № 21323/14 (а.с. 138).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням викладеного, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд адміністративної справи № 810/6453/14 в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
24 вересня 2014 р. у приміщенні ВРЮ відбулося засідання ТСК, на якому було розглянуто заяву ОСОБА_3 від 31 липня 2014 р. про проведення перевірки позивача (а.с. 9).
У цей же день, за наслідками розгляду названої заяви, ТСК було ухвалено висновок № 4/02-14. Зокрема, ТСК ухвалила визнати в діях позивача наявність ознак порушення присяги та направити висновок з матеріалами перевірки до ВРЮ для розгляду і прийняття рішення (а.с. 145-151).
24 жовтня 2014 р. ТСК направило даний висновок на адресу ВРЮ листом вих. № 7633/0/9-14 (а.с. 22).
У цей же день названий висновок (разом з матеріалими перевірки) надійшли до ВРЮ, де був зареєстрований за вх. № 2658/0/8-14 та розміщений на її офіційному веб - сайті (а.с. 22- 23).
Вважаючи, що ТСК порушено строк виготовлення висновку № 4/02-14, а його несвоєчасне направлення до ВРЮ є протиправним, позивачем подано даний адміністративний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовано КАС України, а також Законом № 1188-VII та Регламентом, якими визначено порядок діяльності ТСК.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону № 1188-VII за результатами перевірки суддів Тимчасова спеціальна комісія ухвалює висновок, який повинен бути обґрунтованим і який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради юстиції.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 Закону № 1188-VII висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом.
Висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги є обов'язковим для розгляду Вищою радою юстиції.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 7 Закону № 1188-VII висновок Тимчасової спеціальної комісії або у передбачених цією статтею випадках - матеріали перевірки направляються до відповідних органів протягом семи днів з дня ухвалення висновку або проведення засідання, на якому розглядалися матеріали перевірки, що направляються.
Як вбачається з ч. 7 ст. 7 Закону № 1188-VII, матеріали Тимчасової спеціальної комісії щодо перевірки суддів зберігаються в порядку, передбаченому для зберігання документів та матеріалів у Вищій раді юстиції.
Наведені норми закріплені також в Регламенті ТСК, зокрема, у п.п. 6.9.1., 6.9.3 п. 6.9 ч. 6 Регламенту.
Крім того, згідно з вимогами п.п. 6.9.5 п. 6.9 ч. 6 Регламенту ТСК, копія повного тексту висновку надається судді за його письмовою заявою.
Наявні матеріали справи свідчать, про таке.
Як вже зазначалося, 24 вересня 2014 р. у приміщенні ВРЮ (вул. Студентська 12-А, м. Київ) відбулося засідання ТСК, на якому було розглянуто заяву ОСОБА_3 (від 31 липня 2014 р.) про проведення перевірки позивача (а.с. 9).
У цей же день, за наслідками розгляду названої заяви, ТСК було ухвалено висновок № 4/02-14, який було підписано усіма членами ТСК (а.с. 147-153).
Зокрема, у даному висновку зазначено, що ТСК ухвалила визнати в діях позивача наявність ознак порушення присяги та, керуючись п. 4.1, 6.9 Регламенту ТСК, прийняла рішення про направлення висновку з матеріалами перевірки до ВРЮ для розгляду і прийняття рішення (а.с. 145-151).
З метою отримання копії висновку 4/02-14 та протоколу засідання ТСК, позивач двічі: 7 та 15 жовтня 2014 р. звертався з відповідними заявами до голови ТСК (а.с. 5,6).
Докази надання відповіді позивачу на його заяви ТСК суду надано не було.
Як убачається з листа голови ТСК № 7633/0/9-14, копію висновку № 4/02-14 та копії матеріалів перевірки було направлено до ВРЮ лише 24 жовтня 2014 р. (а.с. 22).
У цей же день зазначені документи було прийнято ВРЮ, зареєстровано за вх. № 2658/0/8-14, а текст висновку № 4/02-14 оприлюднено на офіційному веб-сайті ВРЮ (а.с. 22).
Отже, судом встановлено, що текст висновку № 4/02-14 було направлено на адресу ВРЮ лише через місяць після його ухвалення, а саме, 24 жовтня 2014 р.
Дана обставина також підтверджується листами ВРЮ від 13 жовтня 2014 р. вих. № 7510/0/9-14 та від 28 жовтня 2014 р. вих. № 7855/0/9-14, довідкою керівника секретаріату ВРЮ від 31 жовтня 2014 р. № 7953/0/9-14, а також штампом вхідної кореспонденції на супровідному листі від 24 жовтня 2014 р. № 2658/0/8-14 про направлення висновку та матеріалів перевірки (а.с. 19, 21,22, 23).
Наведене свідчить, що висновок № 4/02-14 ТСК було направлено до ВРЮ з порушенням встановленого ч. 6 ст. 7 Закону № 1188-VII та п. «г» п.п. 6.9.1. п. 6.9 ч. 6 Регламенту ТСК семиденного строку з дня ухвалення висновку або проведення засідання на якому розглядалися матеріали перевірки, що направляються.
Під час вирішення справи судом враховано, що позивач обґрунтував позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність ТСК, яка полягала у несвоєчасному виготовленні висновку 4/02-14, лише фактом його несвоєчасного направленням на адресу ВРЮ.
Жодного іншого обґрунтування або доказу на підтвердження несвоєчасного виготовлення висновку № 4/02-14 позивачем суду надано не було.
Як убачається з тексту цього висновку, він датований 24 вересня 2014 р., тобто, зазначена в ньому дата виготовлення співпадає з датою проведення засідання, на якому розглядалися матеріали перевірки (а.с. 145-151).
Суд вважає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не надано доказів того, що несвоєчасне направлення висновку № 4/02-14 відбулося внаслідок його несвоєчасного виготовлення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що несвоєчасне направлення висновку на адресу ВРЮ (24 жовтня 2014 р.) не може бути беззаперечним доказом порушення ТСК строку виготовлення висновку № 4/02-14, оскільки перелічені дії не є тотожними.
Крім того, у позовній заяві та в уточненнях позовних вимог позивачем не зазначено які негативні наслідки виникли у зв'язку з порушенням ТСК строків направлення висновку № 4/02-14 на адресу ВРЮ, та які саме права, свободи та інтереси позивача наведеними діями були порушені. У перелічених заявах також не зазначено, яким чином можуть бути відновлені (захищені) права позивача у спосіб, визначений у прохальній частині уточнених позовних вимог.
До того ж судом враховано, що висновок ТСК є лише носієм доказової інформації про виявлені ТСК порушення, на підставі якого, у подальшому, ВРЮ може бути прийнято відповідне рішення стосовно позивача.
При вирішенні справи судом також врахована інформація, викладена у листі ВРЮ від 13 жовтня 2014 р. № 7510/0/9-14, про те, що на виконання вимог п. 3 розділу ІІ Закону № 1188-VII з 11 квітня 2014 р. повноваження членів ВРЮ, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинено, а новий склад ВРЮ не сформовано (а.с. 19).
Судом також взято до уваги, що під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні ч. 2 ст. 17 КАС України, вважається таке владне рішення (дія), яке спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.
У даній адміністративній справі пред'явлено вимогу щодо оскарження дій та бездіяльності, які не носять обов'язкового характеру, оскільки висновок ТСК сам по собі не породжує негативні юридичні наслідки для позивача.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У зв'язку із цим, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше обмеження прав чи свобод.
На підставі ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.
За змістом КАС України в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги особи можуть бути задоволені за умови, якщо такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладання на нього певних обов'язків.
Судом дійсно було встановлено порушення ТСК строку направлення висновку №4/02-14 на адресу ВРЮ, передбаченого Законом № 1188-VII та Регламентом ТСК.
Проте, порушення строку виготовлення ТСК висновку № 4/02-14 судом встановлено не було.
Тобто, сам по собі встановлений судом факт відсутності у позивача можливості ознайомитися з текстом висновку № 4/02-14 на офіційному веб-сайті ВРЮ у період з 1 по 24 жовтня 2014 р., не може бути беззаперечним підтвердженням несвоєчасності його виготовлення, зокрема, поза межами строку, встановленого ч. 6 ст. 7 «Заходи, що застосовуються за результатами проведення перевірки суддів» Закону № 1188-VII.
За таких обставин суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ТСК, яка полягала у несвоєчасному виготовленні висновку № 4/02-14.
Крім того, суд вважає також необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ТСК, які полягали у направленні висновку № 4/02-14 лише 24 жовтня 2014 р. (після закінчення встановленого Законом № 1188-VII та Регламентом ТСК семиденного строку для його направлення на адресу ВРЮ), за таких обставин.
Несвоєчасне направлення висновку № 4/02-14 ні за яких обставин не скасовує обов'язку ТСК щодо його направлення на адресу ВРЮ для розгляду та прийняття рішення.
Направлення висновку № 4/02-14 із запізненням, а саме 24 жовтня 2014 р. свідчить лише про порушення ТСК вимог ч. 6 ст. 7 Закону № 1188-VII та п. «г» п.п. 6.9.1. п. 6.9 ч. 6 Регламенту ТСК.
Проте, дане порушення не є підставою для визнання дій ТСК, а саме, направлення висновку № 4/02-14 лише 24 жовтня 2014 р. протиправними, оскільки, ненаправлення висновку у строк, визначений наведеними нормами, не має наслідком скасування зобов'язання ТСК направити свій висновок на розгляд ВРЮ.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, а отже суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що ТСК не надав суду доказів понесених ним зазначених судових витрат, в даній адміністративній справі такі витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий - суддя Виноградова О.І.
Судді: Скрипка І.М.
Терлецька О.О.