11 грудня 2014 р. Справа № 876/8223/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Кухтея Р. В., Левицької Н. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2014 року по справі №161/11123/14 - а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправною відмови в наданні разової грошової допомоги, -
ОСОБА_1 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради і просила: визнати відмову відповідача у невиплаті разової грошової допомоги до 05 травня 2014 року в повному розмірі неправомірною; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату їй разової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого, померлого ветерана війни до 05 травня 2014 року відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплаченої суми.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана Великої Вітчизняної війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік в розмірі, що не відповідає встановленому ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту». Зобов'язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2014 рік у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - п'яти мінімальних пенсій за віком, визначених відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплаченої суми допомоги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав до Львівського апеляційного адміністративного суду на вказану постанову суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2011 році було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2011 року № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183 - 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає х наступних підстав.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з тих мотивів, що позивач є членом сім'ї загиблого ветерана війни, а тому має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, так як питання виплати членам сім'ї загиблих ветеранів війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня регламентується статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Така редакція є чинною після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б» підпункту 4 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107 - VI, визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10 - рп/2008.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не передбачено застосування положень ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України. Тобто, правове регулювання спірних відносин щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2014 році здійснюється відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Всупереч вимогам ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня проведено у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2011 року №102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягають положення статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.
Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тому, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 липня 2014 року по справі №161/11123/14а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправною відмови в наданні разової грошової допомоги - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Р. В. Кухтей
Н. Г. Левицька