09 грудня 2014 року Справа № 876/14781/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
09 жовтня 2013 року управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі - УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму надміру виплаченої пенсії в розмірі 3026,59 гривень.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ст. 50 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені внаслідок зловживань з боку пенсіонера підлягають поверненню пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного Фонду чи в судовому порядку.
Враховуючи, що позивачу було здійснено переплату пенсії, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму надміру виплаченої пенсії в розмірі 3026,59 грн. за період з 23.01.2008 року по 01.08.2013 року.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до часткового задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 13.11.1995 року звернувся до УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії за віком. Нарахування здійснювалось відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії за період з 1984 р. по 1988 р., яка видана АТП АООТ "Сургутенергобуд".
У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2
Як встановлено з матеріалів справи, на виконання запиту позивача, Управлінням ПФ РФ в м. Сургут ХМАО-ЮГРИ, проведено перевірку достовірності довідки про заробіток ОСОБА_2 у АТП АООТ "Сургутенергобуд" за період з 1984 р. по 1988 р., яка пред'явлена для призначення пенсії. За результатами перевірки складено акт перевірки № 1547 від 28.06.2013 року та видано нову довідку № С-5219 від 28.06.2013 року з розрахунком заробітньої плати ОСОБА_2 Перевіркою встановлено, що у раніше виданій АТП АООТ "Сургутенергобуд" довідці, яка бралася до уваги при призначені пенсії ОСОБА_2, дані не відповідають дійсності, зокрема не збігаються із фактично нарахованим заробітком.
На підставі акта перевірки № 1547 від 28.06.2013 р. та довідки № С-5219 від 28.06.2013 року, УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області проведено перерахунок призначеної пенсії та встановлено суму переплати у розмірі 3026,59 грн. (а.с.13-14).
На думку позивача, ОСОБА_1 повинна відшкодувати УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області переплату пенсії виплачену їй у завищеному розмірі за період з 23.01.2008 року по 01.08.2013 року на суму 3026,59 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Статтею 103 цього Закону, у частині 1, встановлено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Зі змісту приведених норм вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за умови зловживань з боку пенсіонера.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як встановлено ч.2 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як передбачено ч.3 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Положення ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не передбачають норм, які б надавали органам пенсійного фонду право звертатись із позовом про стягнення з громадянина сум надміру виплачених пенсій до адміністративного суду.
Відповідно до п.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З вказаного, з урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах від 18 червня 2013 року №№ 21-204а13, 21-124а13, слід дійти висновку, що даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Таким чином, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.203 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судові рішення в апеляційному порядку та закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 157, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року скасувати, а провадження у справі № 809/3125/13-а закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов