36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.12.2014 Справа № 917/1590/14
за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ 1, 01001
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008
про стягнення 40 404 355,32 грн. заборгованості за порушення умов договору № 75-ТЕ(Р)-24 від 25.09.2013 року купівлі - продажу природного газу, з яких: 30 057 120,06 грн. - основний борг, 3 172 670,78 грн. пеня, 5 923 909,77 грн. інфляційні нарахування та 1 250 654,71 грн. 3 % річних (з урахуванням заяви № 14/2-1024 від 02.10.2014 року (вх. № 13221 від 09.10.2014 року) про уточнення суми позовних вимог).
Суддя Бунякіна Г.І.
Представники
від позивача: Мельник В.В. (див. протокол судового засідання);
від відповідача: Міняйло Г.Ю. (див. протокол судового засідання).
09.12.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судових засіданнях 09.10.2014 року, 06.11.2014 року, 20.11.2014 року, 27.11.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.
Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ про стягнення з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава 40 404 355,32 грн. заборгованості за порушення умов договору № 75-ТЕ(Р)-24 від 25.09.2013 року купівлі - продажу природного газу, з яких: 30 057 120,06 грн. - основний борг, 3 172 670,78 грн. пеня, 5 923 909,77 грн. інфляційні нарахування та 1 250 654,71 грн. 3 % річних (з урахуванням заяви № 14/2-1024 від 02.10.2014 року (вх. № 13221 від 09.10.2014 року) про уточнення суми позовних вимог).
Позивач на позовних вимогах наполягає у повному обсязі з урахуванням заяви № 14/2-1024 від 02.10.2014 року (вх. № 13221 від 09.10.2014 року) про уточнення суми позовних вимог (вказану заяву прийнято до розгляду у судовому засіданні від 09.10.2014 року, про що зазначено у протоколі судового засідання).
Відповідач проти позову частково заперечує за мотивами відзиву на позов № 29-04/5529 від 02.09.2014 р. (вх. № 11240 від 02.09.2014 р.).
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" листом № 29-04/6612 від 29.10.2014 року (вх. № 14388 від 30.10.2014 року) надало суду контррозрахунок інфляційних втрат і 3 % річних та клопотання № 29-04/6611 від 29.10.2014 року (вх. № 14389 від 30.10.2014 року) про зменшення пені.
У вказаному клопотанні відповідач просить зменшити розмір стягуваної пені на 90 %, посилаючись на приписи п. 3 ст. 83 ГПК України, та припинити провадження у справі в порядку ч. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення основного боргу в сумі 30 057 120,06 грн. з огляду на погашення вказаної заборгованості. На підтвердження викладеної обставини до клопотання залучено належним чином засвідчені копії договору № 569/30 від 02.10.2014 року про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та платіжного доручення № 8 від 03.10.2014 року.
Обидва клопотання судом задовольняються за мотивуванням, викладеним нижче.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,
встановив:
25.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (покупець) укладено Договір № 75-ТЕ(Р)-24 купівлі - продажу природного газу (далі - договір, а.с. 13-16), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :
- газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2 Договору);
- продавець передає покупцеві у вересні 2013 року газ в обсязі 62 831 210 тис. куб. м (шістдесят два мільйони вісімсот тридцять одну тисячу двісті десять куб. м), спожитий покупцем у період січень-серпень 2013 року (п. 2.1 Договору);
- ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ (п. 5.1 Договору);
- ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (п. 5.2 Договору);
- оплата за газ, що передається згідно п. 2.1. цього Договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту приймання - передачі газу, зазначеному у п. 3.3. цього договору (п. 6.1 Договору);
- у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2 Договору);
- цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення їх підписів печатками і діє у частині поставки газу до 30 вересня 2013 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
Факт передачі продавцем та прийняття покупцем природного газу за період з січня 2013 року по серпень 2013 року включно на загальну суму 82 258 620,18 грн. підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2013 року, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (належним чином засвідчені копії залучено до матеріалів справи, а. с. 17-36).
На виконання умов даного договору, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в якості часткової оплати природного газу у сумі 48 752 561,84 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо (а.с. 37-38).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 40 404 355,32 грн. заборгованості за порушення умов договору № 75-ТЕ(Р)-24 від 25.09.2013 року купівлі - продажу природного газу, з яких: 30 057 120,06 грн. - основний борг, 3 172 670,78 грн. - пеня, 5 923 909,77 грн. - інфляційні нарахування та 1 250 654,71 грн. - 3 % річних (з урахуванням заяви № 14/2-1024 від 02.10.2014 року (вх. № 13221 від 09.10.2014 року) про уточнення суми позовних вимог).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як зазначалося вище, відповідач надав суду клопотання № 29-04/6611 від 29.10.2014 року (вх. № 14389 від 30.10.2014 року), у якому просить суд припинити провадження у справі в порядку ч. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення основного боргу в сумі 30 057 120,06 грн., з огляду на сплату вказаної заборгованості за платіжним дорученням № 8 від 03.10.2014 року (залучено до матеріалів справи, а.с. 197).
Суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30 057 120,06 грн., а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Відповідач надав суду контррозрахунок за додатковими поясненнями № 29-04/7626 від 26.11.2014 року (вх. № 15740 від 26.11.2014 року), враховуючи дату перерахування 1 687 588,76 грн., оскільки ця обставина впливає на період нарахування штрафних санкцій. При цьому, останній наполягає, що платіж здійснено саме 22.11.2013 року в день подання до банківської установи розрахункового документа, а не 25.11.2013 року, як посилається позивач, в день надходження коштів на його рахунок.
Відповідно до п. 6.1. укладеного між сторонами договору оплата за газ здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця (позивача). Таким доказом є відмітка ГУ ДКСУ України в Полтавській області "ОПЛАЧЕНО 22.11.2013 року" на платіжному дорученні (а.с. 74).
Позивач будь-яких заперечень чи спростувань з приводу останньої обставини не надав.
За викладеного, суд погоджується з наведеними доводами відповідача.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1 250 654,71 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 5 923 909,77 грн., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 248 002,83 грн. та 5 596 968,63 грн. відповідно. У стягненні 2 651,88 грн. 3 % річних та 326 941,14 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.2 Договору купівлі - продажу сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 172 670,78 грн. пені суд прийшов до висновку про їх часткове задоволення у розмірі 3 165 279,04 грн. У стягненні 7 391,74 грн. пені слід відмовити (розрахунок пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право за власною ініціативою зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Як уже зазначалося вище, відповідач надав суду клопотання № 29-04/6611 від 29.10.2014 року (вх. № 14389 від 30.10.2014 року) про зменшення пені, у якому просить суд застосувати п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір стягуваної пені 90 %.
Матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про те, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" є суб'єктом господарювання зі специфічним видом діяльності - виробництво теплової енергії, що споживається населенням, підприємствами, установами та організаціями Полтавщини.
Наявність заборгованості пояснюється не виключно незадовільним фінансовим станом відповідача, а й об'єктивними причинами, які підтверджені документально. Зокрема, заборгованістю Державного бюджету України з різниці в тарифах.
Сума пені нарахована позивачем виключно на грошові зобов'язання з вересня по грудень 2013 року за договором в сумі 30 057120,06 грн., що є заборгованістю з різниці в тарифах.
02.10.2014 року між сторонами у справі та іншими учасниками правовідносин укладено договір № 569/30 "Про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік) " (а.с. 193-196). Вказаним договором передбачено перерахування з Державного бюджету України відповідачу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню в розмірі 30 057 120,06 грн. Тобто, укладення наведеного договору можливо лише за наявності заборгованості теплопостачального підприємства перед газопостачальним підприємством за спожитий природний газ.
За умови погашення заборгованості за спожитий природний газ власними коштами отриманими від здійснення основної господарської діяльності, підприємство втратило б право на отримання субвенції. Зазначені кошти виділяються місцевому бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах підприємствам, які надають житлово-комунальні послуги відповідно до Закону України "Про Державний Бюджет на 2014 рік". Отже, вищезазначеним договором про організацію взаєморозрахунків підтверджується, що заборгованість відповідача, яка є предметом розгляду в судовій справі, являється заборгованістю бюджету з різниці в тарифах.
Відшкодування заборгованості з різниці в тарифах відповідачу та відповідно погашення заборгованості позивачу за спожитий природний газ в сумі 30 057 120,06 грн. проведено 15.10.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 03.10.2014 року (а.с. 197).
У клопотанні про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що за договором нараховано всього 82 258 620,18 грн., а до спливу граничного терміну сплати за цими зобов'язаннями було сплачено 25 000 000,00 грн. Наступні платежі на загальну суму 27 139 225,39 грн. відповідачем проведені на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (платіжні доручення про здійснення цих оплат містять посилання на цей порядок в графі "Призначення платежу").
Підприємство-відповідач не може впливати на компенсації з Державного бюджету України, на пільги і субсидії, які надаються споживачам підприємства на оплату послуг з централізованого опалення відповідно до чинних нормативних актів України.
При вирішенні вищезазначеного клопотання, суд приймає до уваги статус відповідача, який є суб'єктом господарювання, що забезпечує виробництво теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Також судом враховано, що на момент винесення рішення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" повністю здійснено оплату отриманих за Договором № 75-ТЕ(Р)-24 від 25.09.2013 року купівлі - продажу обсягів природного газу.
Враховуючи вищевикладене, застосування до відповідача штрафних санкцій у повному обсязі у розмірі 3 165 279,04 грн. може привести до погіршення і так вкрай тяжкого фінансового стану Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", яке забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в місті Полтава, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку щодо доцільності зменшити розмір пені до 10 % .
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в частині стягнення 316 527,90 грн. (3 165 279,04 * 10 %).
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 316 527,90 грн. пені, 1 248 002,83 грн. 3 % річних та 5 596 968,63 інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 856 142,88 грн., 2 651,88 грн. 3 % річних та 326 941,14 грн. інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають, в частині стягнення 30 057 120,06 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
У п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008) код ЄДРПОУ 03338030 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) код ЄДРПОУ 20077720 - 316 527,90 грн. пені, 1 248 002,83 грн. 3 % річних, 5 596 968,63 інфляційних нарахувань та 72 470,49 грн. судового збору.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення 2 856 142,88 грн. пені, 2 651,88 грн. 3 % річних та 326 941,14 грн. інфляційних нарахувань - у позові відмовити.
4. В частині позовних вимог щодо стягнення 30 057 120,06 грн. основного боргу провадження у справі припинити в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Повне рішення складено 17.12.2014 року
Суддя Г.І.Бунякіна